Шпоры по политэкономии

виробляти продукти і послуги; 3) засоби виробництва виробничі будівлі, споруди, устаткування, інший основний і оборотний капітал, які називаються інвестиційними ресурсами чи виробничим капіталом; 4) підприємницькі здібності. Ціни на всі види ресурсів в ринковій економіці формуються під впливом попиту і пропозиції аналогічно цінам готової продукції. Ціною природних ресурсів є рента, трудових ресурсів з/п, виробничих ресурсів процент, підприємницьких здібностей процент. Фірма чи підприємство прагне використати ренту в такій кількості і сполученні, яке дозволило б їй одержати максимальний прибуток. З боку окремої фірми попит на ресурси визначається їх граничною доходністю. Гранична доходність змінного ресурсу повільно знижується згідно з законом спадної віддачі. Фірма розширюватиме використання ресурсів поки його гранична доходність вища від граничних витрат до моменту, коли ці два показника зрівняються. В умовах, коли попит фірми на ресурс становить незначну частку ринкового попиту на нього граничними витратами ресурсу для цієї фірми дорівнюють ціни. Фірма прагне вибрати таке сполучення використаних ресурсів, яке б забезпечило їй мінімальні витрати. Це можливо, якщо гранична доходність цього ресурсу пропорційна його ціні. Виробничі ресурси є обмеженими, а потреби, як відомо, безмежні. Композиційність заміщеність обмежених ресурсів. Тобто, час від часу, в звязку з гострою потребою в зникаючих ресурсах (перш за все природних), виникає питання їх заміщення ресурсами-замінниками, для чого використовуються досягнення НТП + з-н зростання потреб рушійна сила розв-ку вир-ва.

6. Корисність і гранична кор.продукту: теорія, практика Економісти вважають, що конкретні потреби споживачів можуть задовольнятися наступними одиницями продуктів, згідно із законом спадної граничної корисності. Товар має корисність, якщо він може задовольнити потребу. Корисність це спроможність товару задовольнити потребу. Корисність товару або послуги це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання. Характерні риси: 1) “корисність” і “користь”, або “функціональна придатність” не є синонімами. Картина Пікасо може не приносити користі з практичної точки зору, але мати величезну користь для знавців мистецтва; 2) корисність є субєктивним поняттям, корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб; 3) оскільки корисність субєктивна, її важко виміряти кількісно. Проте з метою наочності, ступінь задоволення потреб вимірюється “ютилями”. Загальна корисність це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту. Гранична корисність це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього продукту. Точніше, гранична корисність це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці продукту. Уявлення, що гранична корисність буде знижуватись в міру того, як споживач буде отримувати додаткові одиниці деякого конкретного продукту, відоме як закон спадної граничної корисності. 7. Економ. інтереси і потреби: діалектика взаємозвязку. Економічні потреби це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до екон. діял-ті з метою забезпеч-ня власного добробуту та добробуту членів своєї сімї. Економічні потреби відображають відношення соціальних субєктів (людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання. В основі походження потреб лежать дві основні причини: по-перше, фізіологічний характер людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування; по-друге, потреба є результатом суспільних умов. Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні проблеми, які становлять предмет інтересу. Економічну природу людини можна розглядати як сукупність її економічних потреб і захоплень. Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури вир-ва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспіл. виробництва, відбувається безперервно, що свідчить про дію в суспільстві закону зростання потреб. Економічні інтереси є формою реалізації економічних потреб, це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток субєкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень. Кожен субєкт є носієм конкретного інтересу. Скільки субєктів економ. відносин, стільки і економічних інтересів. За ознакою субєктивності виділяють особистий, колективний і суспільний інтереси; за ознакою важливості головні та другорядні тощо. Для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємоповязаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Суперечності інтересів мають як субєктивну, так і обєктивну основу. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

8. Єдність і суперечності в системі інтересів. На темпи екон. перетворень, на перебудову вир-чих відн-н потреби впливають не безпосередньо. Екон. поведінка індивіда, соц. групи, класу, сусп. визнач-ся екон. інтересами. Інтерес форма вираження потреб соціал. S-тів виробників і спож-чів матер. і духов. потреб. Економічні інтереси є формою реалізації економічних потреб, це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток субєкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень. Інтереси виступають як форми вияву вир-чих відн-н. Як усвідомлені потреби, екон. інтереси поєднує та приводить в дію екон. механізм. В кінцевому підсумку вони визнач-ся панівними формами вл-ті на засоби вир-ва, а значить, місцем певного класу чи соц. групи в екон. укладі сусп. життя. Кожен субєкт є носієм конкретного інтересу. Скільки субєктів економ. відносин, стільки і економічних інтересів. За ознакою субєктивності виділяють особистий, колективний і суспільний інтереси; за ознакою важливості головні та другорядні тощо. Для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємоповязаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Суперечності