Макроэкономические модели в системе макроэкономического анализа

пропорції розподілу суспільного продукту (ВВП). На основі цих пропорцій визначаються коефіцієнти витрат виробничих ресурсів (капіталу, праці, природних ресурсів) на одиницю продукції у відповідній галузі, що дозволяє виявити напрями регулювання вказаних пропорцій. Моделі міжгалузевого балансу можуть існувати у вигляді так званої «шахової таблиці» або ж системи алгебраїчних рівнянь. На схемі по вертикалі показуються усі витрати галузей на виробництво продукції, а по горизонталі усі доходи. Сума витрат, з одного боку, і доходів з іншого, утворюють вартість ВВП.

РозподілВиробниче споживанняКінцевий продуктМатеріальні витрати134Спо-жи-ванняНаг-ромадження1ПромисловістьМіжгалузеві поставки продукції (І квадрант)Галузеві елементи кінцевого продукту, ІІ квадрантВВП2Сільське господарство3Будівпицтво4Транспорт, зв'язок, торгівляАмортизаціяАмортизація і чистий продукт по галузях,III квадрантЧистий продуктВаловий внутрішній продуктУ математичній формі міжгалузевий баланс це система, алгебраїчних рівнянь такого типу: A11X1 +A12Х2+А13X3+...+А1nХn+у1=В1 А21Х1+ А22Х2 + А23ХЗ +...+А2nХп +y2=В2 A31X1+А32Х2+А33X3+...+А3nХп-+у3=В3 … Аn1Хі +An2X2+AnЗXЗ+…+AnnXn+yn=Bn V1+V2+V3+...+Vn=V m1+m2+m3+...+mn=m B1+B2+В3+...+Bn=В, де A11, A32, An3 і т.д. напрям руху продукції галузі (скажімо, А32 показує, що продукт 3-ї галузі спрямовується у 2-гу галузь); Х1, Х3, Хп і т.д. обсяг (вартість) продукту, що переходить із галузі в галузь (зокрема, вираз A22Х2 показує, скільки продукту другої галузі зеалізусться у цій же галузі, а А31Х1 вартість продукту 3-ї галузі, по продасться у І-шу галузь); у1, у2, у3 і т.д. вартість кінцевого -іистого продукту кожної галузі; V1, V2, V3 і т.д. вартість необхідного тродукту кожної галузі; т1, т2, т3 і т.д. вартість додаткового тродукту кожної галузі; В1, В2, Вn і т.д. вартість всього продукту кожної галузі: V, т і В відповідно, величини необхідного, додаткового і валового внутрішнього продукту суспільства. Принцип обчислення ВВП тут такий же: по вертикалі сума продукту, розрахована за витратами галузей, по горизонталі сума продукту, обчислена по доходах. Розробки В.Леонтьсва широко і успішно застосовувались в Японії, Півд.Кореї, Кувейті, Сінгапурі та інших країнах для побудови збалансованої ринкової економіки. Моделі міжгалузевого балансу розробляються також іншими вченими, зокрема, російським економістом Л.Канторовичем (теж лауреатом Нобелівської премії). Слід також відзначити, що дані моделі не визначають магістральних напрямів досягнення макроекономічної рівноваги, їx втілення у практику можливе лише за значного впливу держави на економіку. Моделі міжгалузевого балансу визначають пропорції між окремими галузями, що дозволяє побудувати збалансовану економіку. Ці моделі враховують усі економічні зв'язки в комплексі. Проте їх втілення у практику можливе лише при значному державному регулюванні процесу відтворення. Розглянемо тепер моделі ринків(національний ринок і ринки товарів, робочої сили, фінансовий зокрема).

Основними складовими частинами національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили. Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу руху товарів та послуг, які задовольняють споживчий та інвестиційний попит макрокономічних суб'єктів. Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави: , де I інвестиції; S заощадження; -зовнішньоторгівельне сальдо; G державні витрати. Грошовий ринок -це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей). Ринок грошей утворюється в результаті взаємоді Національного банку з комерційними, а також у результаті взаємодії комерційних банків. Умови загальної рівноваги на ринку грошей та цінних паперів: , де -пропозиція грошей; -операційний попит; -спекулятивний попит; -лаг між отриманням і використанням грошей; -рівень цін; -ліквідна пастка. Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб'єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що скапаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Суб'єктами ринку робочої сили є працедавці та наймані працівники. Об'єктами ринку робочої сили є умови найму на роботу та якість трудових послуг. Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції робочої сили (L° = LS) і рівень заробітної плати задовольняє як працедавців, так і найманих робітників.(Див. додатки) Розглянемо тепер макроекономічні моделі з точки зору загальної класифікації. Спершу означимо моделі розвитку. Моделі розвитку. Ринкова економіка характеризується приватною власністю на економічні ресурси й використанням ринкового механізму для регулювання економіки. У такій системі поведінка кожного учасника мотивується ного особистими інтересами, кожний економічний суб'єкт прагне досягти максимального доходу на основі індивідуального прийняття рішень. Але приватний інтерес це одночасно й носій суспільного інтересу. Кожний економічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу. Таке поєднання приватного інтересу із суспільним здійснюється на ринку. На дану властивість ринку звернув увагу ще Адам Сміт, який проголосив принцип «невидимої руки» ринку. Це означає, що кожний індивід, який реалізує свій приватний інтерес через ринок, не усвідомлюючи того, одночасно працює на задоволення суспільного інтересу. «Невидима рука» ринкуйого закони та категорії. Насамперед це закон вартості, закон попиту та пропозиції, а також ціна й прибуток. Останні є тими чинниками, що регулюють діяльність виробників товарів та дають відповіді, на наступні три запитання: що впробляти, скільки виробляти і з якими витратами? Основним рушієм ринкової економіки є конкуренція. Конкурентна економікаце економіка, в якій панує споживач. Ринкова економіка це економіка з вільним ціноутворенням. Ціна, що склалася на основі цільного порозуміння сторін, забезпечує рівновагу між попитом і пропозицією, між виробництвом і споживанням. Ціни, за якими забезпечується рівновага в економіці, називають рівноважними. Рух ринкових цін до рівноважного рівня приводить виробництво у відповідність із суспільними потребами і розподіляє ресурси відповідно до цих потреб. Ці потреби не абсолютні, а ринкові, платоспроможні. Отже, ринкова економіка має такі властивості, що забезпечують її здатність до автоматичного саморегулювання. Цей тип економіки часто розглядають як найдосконалішу економічну систему, коли стає непотрібним державне втручання в економічні процеси. Роль уряду при цьому повинна обмежуватися захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Командно-адміністративна (або планова) економіка прямо протилежна ринковій економіці. Вона заснована