Грошовий обіг України

реальній ринковій вартості золота і срібла, що не лише не сприяло точності виміру вартості товарів, а й не забезпечувало стабільності грошового обігу. Більше того, здешевлення видобування срібла у кінці XIX ст. призвело до його знецінення відносно до золота, витиснення останнього з каналів грошового обігу і зумовило значні коливання цін на товари. В цьому виявилась дія закону Коперніка Грешема, за яким “погані гроші витискають з обігу більш вартісні”. Оскільки біметалізм породжував нестабільність грошової системи і труднощі при визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом, а розвиток індустріалізації потребував стабільних грошей як єдиного загального еквіваленту, у II пол. XIX ст. у більшості країн світу склалася монометалева грошова система. Монометалізм грошова система, у якій один метал (золото або срібло) слугує загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розмінюються на дорогоцінні метали. Система золотого монометалізму пройшла ряд еволюційних етапів. На стадії золотомонетного обігу (середина XIX ст. 1914 р.) в її основі знаходились золоті монети. При цьому банкноти безперешкодно обмінювались на золото. Ця система не знала ні нестачі, ні надлишку грошей, але вона найдорожча грошова система, до того ж малорухома і негнучка. Золотомонетний стандарт найкраще відповідав потребам індустріального суспільства доби вільної конкуренції, сприяв розвитку виробництва, вдосконаленню кредитної системи, поширенню світової торгівлі і вивозу капіталу. Основними характерними рисами золотомонетного стандарту були такі його переваги: 1. у золотомонетній грошовій системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети; 2. дозволено вільне карбування золотих монет приватними особами (як правило на монетному дворі); 3. дозволявся вільний вивіз та ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота; 4. неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмінна монета) в процесі обігу вільно і необмежено розмінювалися на золото, що забезпечувало рівновагу між грошовою і товарною масами. Таке функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності достатніх золотих запасів у центральних емісійних банках, які одночасно були резервом внутрішнього монетного обігу, що забезпечував вільний обмін банкнот на золото, та резервом світових грошей. Проте зростання бюджетних дефіцитів і збільшення емісії паперових грошей в обігу привели в роки Першої світової війни до значного перевищення грошово паперової маси в обігу над обсягами золотих запасів емісійних банків. Це привело до припинення вільного обміну паперових грошей на золоті монети і ліквідації золотомонетного стандарту в країнах учасниках війни. Під час грошових реформ 1934 1929 рр. Були зроблені спроби відновити золотомонетний стандарт, але вже у двох обмежених формах золотозливкового і золотодевізного стандартів. Золотозливковий стандарт це система, за якої золоті монети вилучаються з обігу і переплавляються в зливки золота, а обмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу золотих зливків по фіксованій державній ціні, яка відповідає встановленому золотому вмісту паперових грошей. З 1944 р. відбувається перехід до нової грошової системи золотодевізного стандарту (Бреттон Вудська грошова система за назвою американського містечка Бреттон Вудс, де була укладена угода про перехід на нову грошову систему). За цієї системи грошові знаки взагалі не обмінювались на золото (центральні банки обмінювали на золото свою національну валюту, що нагромадилась в інших країнах), а фіксований курс національної валюти (її купівельна сила) підтримувався шляхом купівлі продажу іноземної валюти (девіз) на фондових біржах. На зміну системі золотого монометалізму у 70 х роках приходить система нерозмінних кредитних грошей ( Ямайська грошова система), яка характеризується наступними рисами: ь остаточна демонетизація золота; ь відмінна золотого вмісту кредитних грошей (банкнот); ь панування символічних (готівкових і безготівкових) грошей; ь посилення емісії грошей з метою кредитування приватного підприємництва і держави; ь державне регулювання грошового обігу. Сучасний грошовий обіг утворюється сукупністю грошових засобів, що виступають у двох формах: готівка (банкноти і розмінна монета) і безготівкові гроші (чекові рахунки, “електронні гроші”, кредитні картки). За обсягом в ринковій економіці готівка нині значно уступає безготівковим грошам; банкноти і розмінна монета сьогодні складають тільки 10 20% усіх грошових засобів. В різних країнах існують грошові системи з твердим забезпеченням грошей і вільного грошового обігу. Таке розмежування повязане з регулюванням дефіциту грошової маси в обігу. В системах з твердим забезпеченням існують норми покриття (забезпечення) грошей іноземною валютою та золотом. При цьому існує небезпека появи нестачі грошей в обігу (дефляції), якщо грошові ресурси не можуть зростати через нестачу запасу іноземних девіз в центральному банку. За вільного грошового обігу завжди є ймовірність надмірного зростання кількості грошей в обігу, що веде до інфляції, адже не існує законодавчих норм про покриття (забезпечення) грошей, що знаходяться в обігу. Отже, в різних системах грошового обігу існувало, змінюючи один одного, кілька типів загального грошового еквівалента: товарний (товарні гроші), ваговий (металеві гроші), карбований (монетні гроші), емісійний (символічні гроші), депозитно електронний (банківські депозити, “електронні гроші”, кредитні картки). В процесі зміни типів грошових систем золото втратило більшість грошових функцій, воно демонетизувалось. За приблизними оцінками, у стародавні і середні віки (до 1600 р.) на різні виплати було видобуто 13,3 тис. т золота, а з 1600 по 1990 роки ще 106,2 тис. т . Сьогодні близько третини всього золота (38 39 тис.т) зосереджено в державних запасах різних країн, приблизно чверть (28 30 тис.т) тезаврована, тобто накопичена приватними особами, більше третини (40- 42 тис. т) використано в ювелірних, зубопротезних і промислово технічних виробах, певна частина (9 13 тис. т) знаходиться у похованнях, гробницях, скарбах, руїнах стародавніх міст, в затонулих кораблях на дні морів і океанів. Водночас, в сучасній економіці здійснює обіг велика різноманітність грошових засобів, що породжує проблему виміру грошової маси.

2. Закон грошового обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу.

Грошовий обіг це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості ( Товар - Гроші - Товар), гроші перебувають не тільки у постійному русі між трьома суб'єктами: фізичними особами, господарськими суб'єктами і органами державної влади, а й обслуговують або, кажуть, опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах: Виробництво Розподіл Обмін Споживанння Об'єктивну основу грошового обігу становлять суспільний поділ