Грошовий обіг України

такі функції: ь здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України; ь складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; ь контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентів; ь нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; ь визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених в іноземній валюті або у розрахункових (клірингових) одиницях. Для реалізацій цих функцій НБУ виконує такі групи операцій: ь надає кредити комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами; ь відкриває власні кореспондентські рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків кореспондентів; ь купує та продає іноземну валюту, платіжні документи в іноземній валюті; ь зберігає, а також купує та продає монетарні коштовні метали, дорогоцінні камені та інші коштовності на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; ь розміщує золотовалютні резерви (в т.ч. в іноземних банках) самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення зовнішніх операцій; ь проводить операції з резервними фондами грошових знаків. 8. Державним органом, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання є Національний банк України, який за основу своєї діяльності визначає: забезпечення стабільності національної грошової одиниці гривні; розробляє і реалізує грошово-кредитну політику та здійснює контроль за повсякденною її реалізацією; стимулює розвиток і зміцнення банківської системи України; формує забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів. У відповідності з цими завданнями НБУ: ь здійснює єдину державну грошово-кредитну політику. Основнимдокументом при цьому є Програма діяльності Уряду, схвалена Верховною Радою України; ь монопольне здійснює емісію валюти України та організує її обіг; ь виступає кредитором останньої інстанції для банків і кредитних установ, організує систему рефінансування; ь встановлює для банків і кредитних установ правила проведення банківських операцій бухгалтерського обліку і звітності, що узгоджені з державною системою статистики і стандартів, захисту інформації та коштів; ь створює та здійснює методологічне забезпечення системи грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; ь визначає та координує створення сучасних електронних платіжних засобів, розрахунків та технологій; ь встановлює єдиний порядок і проводить державну реєстрацію банків і їх філій, валютних бірж і кредитних установ та ліцензування банківських операцій; ь здійснює нагляд за діяльністю банків; ь аналізує та прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових та валютних відносин; ь організує інкасування та перевезення грошових знаків та інших цінностей, надає ліцензії комерційним банкам на право банківських операцій; ь здійснює інші функції відповідно Статуту НБУ і законодавчих актів України. Отже, сучасна грошова система характеризується: ь відміною офіційного золотого вмісту грошової одиниці за ухвалою МВФ про демонетизацію золота; ь переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які значною мірою за своєю природою наближаються до паперових грошей; ь збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними грішми і паперових грошей у вигляді казначейських квитків; ь випуском банкнот у обіг для кредитування підприємств і закладів держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів; ь розвитком безготівкового обороту за умов одночасного скорочення у обігу готівки; ь зростанням масштабів державного регулювання грошового обігу для подолання невідповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту та викликаних цим інфляційних тенденцій. Оскільки грошові системи це складні економічні системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків: 1) залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошових систем: a) ринкового типу, який характеризується вільним функціонуванням грошей, грошово кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо; b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар Гроші Виробництво і грошового обігу; 2) залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють: a) грошові системи відкритого типу відсутні оближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо. 3) залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем: a) якщо роль загального еквіваленту виконують благородні метали, то такі системи грошового обігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші; b) система обігу кредитних і паперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігу перебувають знаки вартості. Історія людства знає три типи грошових систем біметалізм, монометалізм і систему нерозмінних кредитних грошей. Біметалева система грошового обігу діє тоді, коли роль загального еквіваленту закріплена за двома шляхетними металами (переважно за золотом і сріблом), передбачаюється вільне карбування монет з обох металів та їхній необмежений обіг. В цих умовах на ринку складалася ціна товару, що виражалася у золоті й сріблі. Система біметалевого грошового обігу діяла у XVI XVIII ст.ст., а ряд країн Західної Європи її скасували лише у XIX ст. За паралельного біметалевого обігу грошей між золотими і срібними монетами стихійно (автоматично) складається вагове і цінове співвідношення, яке держава законодавчо закріплювала і надавала золотим та срібним монетам функцію законного платіжного засобу. Але біметалізм: а) не відповідав потребам розвитку капіталізму; б) використання у функції міри вартості одночасно двох металів суперечило природі даної функції грошей, коли загальною мірою вартості слугує лише один товар; в)встановлювані державою тверді вартісні співвідношення не відповідали