Пути интеграции Украины в мировое пространство. Политэкономия

ВСТУП

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформа- цією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілі- зації третього тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах сус- пільства .Світові проблеми обговорюються вивчаються й вирішу- ютсья певною мірою в Організації Об`єднаних Націй та її підроз-ділах,регіональні питання -у межах сучасних інтеграційних об`єд- нань ,економіка окремих країн - державними та іншими установа- ми ,науково-дослідними інституціями . За такого великого розма- їття неабиякого значення набувають наукове узагальнення , син- тез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій економіки України .

I

Об`єктивна необхідність вимагає поступового , але не- ухильного включення економіки України до системи міжна- родного поділу праці (МПП) , світових інтеграційних про- цесів,треба враховувати усі вихідні , визначальні умови , що складаються у світовій економічній системі.

Ё по-перше ,вона дедалі більша стає глобальною цілісністю , в якій посилюєть- ся взаємозалежність національних економік на основі поглиблення трансна ціоналізації виробництва та обігу , всього господарського життя . Ё по-друге , зростає інтенсивність регіональних інтеграційних процесів , що веде , з одного боку , до виникнення великих економічних просторів та вилу- чення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва , а з іншого - до сегментації світового ринку , до секторизації єдиного світового господарства внаслідок створення відносно замкнутих торгово-економічних блоків та інтеграційних угрупувань . Ё по-третє , глобальна економіка як міжнародна господарська система характе- ризується циклічністю розвитку , яка впливає на динаміку , темпи та пропор- ції економічного пступу окремих країн як її елементів та ланок . Ё по-четверте , домінуючими факторами і світового , і національного економіч- ного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові , які отримують могутній поштовх внаслідок науково-технологічної революції . Ё по-п`яте , поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації . Індустріальна модель розвитку визначається пріорітетом знань , людського капіталу , формування «економіки розуму» , «економіки думки» .

ІІ

Одним з найважливіших етапів в інтеграції України у світовий простір є входження України до ЄС . Важливими етапамина шляху повернення України в Європу були підписання Угоди про Партнерство і Співробітництво між Україною та ЄС і ратіфікація цієї Угоди Верховною Ра- дою в листопаді 1995 року , підписання Тимчасової Угоди про торгівлю та питання , пов`язані з торгівлею - першої такої угоди з однією з Нових Незалежних Держав , а також підписання Президентом України Л.Д.Кучмою та Головою Єв-ропейської Комісії паном Жаком Сантером Спільної заяви по результатам переговорів , що стало першим прецедентом по відношенню до держави не члена ЄС , в червні 1995 року . Особливого значення для поглиблення довіри до України та закріплення позитивного ставлення Європейської спільноти до нашої держави набуває вирішення питання про вступ Ук- раїни до Ради Європи , що вже відбулося .

Інтеграція у західноєвропейські структури та розвиток співробітництва з ЄС є не самоціллю , а засобом досягнен- ня , в першу чергу , конкретних економічних цілей .Обсяг торгівлі між Україню та ЄС у 7 разів перевищує обсяг тор- гівлі України з США .Українські товаровиробники , у першу чергу з найбільш конкурентноздатних сфер української еко- номіки : металургійної і текстильної промисловості , сільського господарства , певних сфер науковомістких та енергетичних технологій ,мають отримати більше можливості для експорту своїх товарів у Західну Європу .Підготовка нової угоди з ЄС по текстилю , угоди щодо науково-техніч- ного співробітництва , зменьшення митних , нетарифних та інших обмежень у взаємній торгівлі сприяння скорішому на- буттю чинності Угоди про Партнерство та Співробітництво та практичній реалізації Тимчасової Угоди про торгівлю між Україною та ЄС , - цим та багатьом іншим невідкладним завданням буде присвячена головна увага Постійного предс- тавництва України при ЄС.

ІІІ

Україна не є самотньою у своїх намаганнях вирішувати нагальні завдання економічних відносин з ЄС . Консульта- ції з цього приводу з представниками кількох країн-членів ЄС свідчать , зокрема , про їх принципову готовність у межах політичних та економічних реалій сприяти зменшенню митних та інших зборів на продукцїю , що експортується з України до ЄС та розширення існуючих квот по групі так званих «чутливих товарів» : сталі , текстилю , ядерних товарів та сільгосппродукції.Ці країни підтримують раціо- нальне і прагматичне ставлення України до її інтеграції у західноєвропейські структури .

Під час останніх зустрічей і переговорів в Європейсь- кий Комісії розглядалися хід підготовки до запланового на 1995 р. в м.Києві засідання Спільного комітету України та Європейської Комісії , процес ратифікації Угоди про Парт-нерство та Співробітництво і набуття чинності Угодою про торгівлю між Україноюта ЄС , проблеми узгодження підходів сторін до чорнобильського питання ,підвищення ефективнос- ті програм технічної допомоги по лінії Тасіс , які мають розглядатись не як самодостатня категорія , а як засіб для досягнення конкретних , в першу чергу - економічних - цілей . Багато зусиль Україна доклала , щоб стати повноправним членом РЄ -впливової міжнародної регіональної інституції. Історична для нашої держави подія відбулася 9 листопада 1995 р., коли Комітет Міністрів Ради Європи юридично зат- вердив рішення Парламентської Ассамблеї РЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації.Ця подія стала актом юридичного визнання авторитету України, її права на входження в усі європейські структури , що створює на континенті нову політичну ситуацію ,дає Украї- ні шанс на поглиблення демократичних перетворень .

Використана література

1. Економіка зарубіжних країн ; Київ «Либідь» 1996

2. Политическа экономия - словарь;Москва политиздат 1979

3. «Україна - Європейський Союз : зовнішньоекономічна діяльність і перспективи співробітництва» ;Київ 1995