Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення

ЗМІСТ 1. Вступ___________________________________________________стор.1 2. Поняття, предумови формування та типологія СЄЗ___________стор. 2-6 3. Регіональна економічна політика України та місце в ній спеціальних (вільних) економічних зон_________________________________стор. 7-9 4. Український досвід спеціальних (вільних) економічних зон____стор. 10-12 5. Світовий досвід формування СЕЗ________________________стор. 13-15 6. Список використаної літератури____________________________стор. 16

ВСТУП Перетворення планово-директивної економіки у відкриту ринкову пов'язано сьогодні з вирішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією промисловості, освоєнням ринкових принципів діяльності, інтеграцією до світової економічної системи. Названі завдання не можна вирішити без розширення Інвестиційної діяльності, яка забезпечує неперервність відтворювального процесу та дієве стимулювання всіх відомих форм зовнішньоекономічного співробітництва. В той же час економічна криза, що охопила Україну, не стимулює інвестиції, а навпаки, продукує скорочення відтворювальних процесів за критичну межу. Подібні тенденції характерні і для зовнішньоекономічних зв'язків, реформування яких також суттєво ускладнено. Але потреба країни у зовнішніх ресурсах розвитку - в тому числі іноземних інвестиціях як одній з форм зовнішньоекономічних зв'язків, обумовлює використання нестандартних підходів. Як свідчить практика, таким нетрадиційним підходом може стати формування спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ). Спеціальні зони створюють сприятливі умови для економічного розвитку базових об'єктів та територій їх розташування. Запропонований Вашій увазі навчальний посібник "Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика" є першим в Україні і, на думку авторів, повинен значною мірою задовольнити існуючу потребу студентів та викладачів у навчальних матеріалах з питань СЕЗ. Він дозволяє також отримати необхідну теоретико-методологічну базу щодо розуміння процесів формування і управління спеціальними (вільними) економічними зонами, виховати практичні навички у роботі з проектними документами СЕЗ. Розв'язанню вказаних завдань підпорядкована структура та методика подачі матеріалів, сформульовані контрольні питання по кожному розділу, рекомендовано літературу для поглибленого вивчення матеріалу.

Поняття, предумови формування та типологія СЄЗ Безперервний і послідовний розвиток виробничих сил супроводжується адекватним процесом усуспільнення виробництва і суспільного розподілу праці. Одночасно суспільний розподіл праці приводить до посилення інтеграційних зв"язків. У цьому випадку буде досягатися такий рівень усуспільнення виробництва і розподілу праці, коли у забезпеченні різних потреб зможуть брати участь не тільки галузі народного господарства, але й багаточисельні виробництва та їх групи. Оскільки вони знаходяться на певній території, то у сукупності складають взаємозв'язані територіальні формування. На практиці процес розвитку виробничих сил обумовлює зростання кількості галузей, виробництв, технологічно самостійних підприємств. Водночас це супроводжується поширенням технологічної залежності підприємств і галузей, ускладненням міжгалузевих зв"язків, об'єднанням виробництв, які виділилися, в галузеві і територіальні сукупності. Одночасно проходить розподіл праці як у галузевому, так і територіальному розрізах. Закріплення певних видів і підвидів суспільного виробництва на даній території визначає його просторовий розподіл. Територіальні формування є однією з якісно нових форм усуспільнення виробництва, в яких проявляється його прогресивний напрямок розвитку шляхом концентрації, спеціалізації, комбінування виробництва. Такий характер їх розвитку забезпечує значний економічний ефект завдяки використанню фактора комплексності. Розміщення виробничих об"єктів на одній чи на сумісній території дозволяє ефективно використовувати не тільки єдині енергетичні джерела, водні, мінеральні, природні ресурси, але й потужності виробничої і невиробничої інфраструктур. Територіальні формування виступають у різноманітних формах комплексів: 1) виробничо-територіальних; 2) аграрно-виробничих; 3) оудівельних; 4) транспортних та їх галузевих різновидів. промислово-територіальні комплекси можуть включати машинобудівний, хімічний, лісопромисловий та багато інших. Так само аграрно-промислові комплекси складаються з зернового, буряко-цукрового, льонарського та ін. Разом з тим останнім часом з'являються нові види територіальних формувань, націогосподарських комплексів. Одними з них слід назвати вільні економічні зони (ВЕЗ). Якщо розглянути ВЕЗ в історичному плані, то виявиться, що територіальні формування - "вільні економічні зони" - це явище, яке мало місце в господарській практиці деяких античних держав та було розповсюджене у середньовіччі. Проте, зацікавленість до ВЕЗ як елементу територіальної організації виробничих сил з"явилася у науковців І практиків України наприкінці 80-х - початку 90-х років. Це пов"язано з вивченням досвіду становлення ринкових відносин у розвинених в економічному відношенні країнах, а також країнах, які мають в останні роки позитивні результати у стабілізації національної економіки. Ставилося за мету шляхом вивчення і запровадження позитивного досвіду стимулювати економічні перетворення, які б забезпечили поступовий перехід до господарської самостійності не тільки окремих підприємств, але і цілих регіонів. Формування вільних економічних зон у багатьох країнах світу віддзеркалює дію об"єктивних інтеграційних процесів, притаманних національній економіці. Поряд з подальшим розвитком усуспільнення виробництва шляхом .його спеціалізації і концентрації, збільшенням випуску товарної продукції, відбувається посилення міжрегіональних, а, особливо - міжнаціональних контактів. Відбувається формування світової територіальної структури, відповідно до якої проходить закріплення виробництва певних видів продукції чи послуг за окремими країнами. Такому закріпленню сприяє розвиток зовнішньоекономічних зв"язків через вільні економічні зони. Економічні системи окремих країн поступово інтегруються шляхом спеціалізації на певних видах продукції, встановлення стабільних економічних зв"язків, торгівлі науково-технічними досягненнями, послугами, інформацією. В кінцевому результаті господарські системи країн-партнерів взаємно пристосовуються, вони утворюють нову економічну структуру, яка поглинає відокремлені потенціали, відтворюючи систему більш високого рівня. У новій економічній системі з"являється можливість ефективного використання основних факторів виробництва, до складу яких відносяться робоча сила, капітал та інформація. Виникають додаткові можливості для прискореного зростання національних економік, які інтегровані в економічну систему певного регіону. Вільні економічні зони є одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці. Це - один з інструментів досягнення відкритості економіки