Розрахунки чеками

від того, обслуговуються чекодавець і чекодержатель в одній чи різних установах банків). В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особливо порівняно із західними країнами, де чек є основною формою безготівкових розрахунків. Чеки не отримують поширення у вітчизняному господарському обороті внаслідок недостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможності більшості комерційних банків.

Порядок здійснення розрахунків векселями Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселе-держателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку. В Україні використання векселів у господарському обороті почалося з 1992 р. Вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві є знаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриття взаємної заборгованості господарських суб'єктів. Однак обсяги вексельного обігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується. Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент одержувач грошей, який володіє векселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші. Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є: векселедавець (трасант, перший набувач векселя); векселедержатель (ремітент); платник (трасат). Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою. Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставившії на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платнир;, так і постачальник. Якщо вексель виписується постачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель. Отже, головним вексельним боржником за переказним векселем є акцептант (за простим векселем векселедавець). Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку. Вексельний обіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство, отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником. Невиконання умов вексельного обігу, несплата векселя у визначений строк призводить до банкрутства боржника на основі реалізації принципу повної матеріальної відповідальності. В умовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язків вексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків. Важливе значення сьогодні має формування надійного механізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну основу такого механізму могла б скласти загальнодержавна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відраз'у ж розпізнати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросовісного придбання векселів. Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу на відміну від інших розрахункових документів, у яких чітко засріксова-110, за які товарно-матеріальні цінності (посл\-гіі, роботи! здійснюються розрахунки. Вексель це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строго визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспектнвшім є розвиток розрахункових операцііі з бездокументарними векселями, тобто використання електронної форми векселів. Бездокументар-ний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов'язання. Будь-який переказний вексель може бути переданий за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїми правами, називається "індосант", а яка набуває їх "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абстрактні зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедер-жатель за видачі векселя. Особа, у якої знаходиться переказшгй вексель, розглядається як законний векселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля вексельного поручительства. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, таким чином, сприяє ширшому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль. При настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним у публічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.