Розрахунок стратегій діяльності автотранспортних підприємств

з метою отримання стабільних результатів фінансово-господарського розвитку, характеризуються різними конфліктними ситуаціями. Ці ситуації можна проаналізувати і знайти оптимальні рішення за допомогою математичного апарату теорії ігор. Правда, слід врахувати, що всі результати діяльності залежать від управлінських рішень, які приймаються всіма сторонами, а, отже, поведінка кожного учасника не може бути заданою, як це сприймалося в умовах командно-адміністративної економіки, а визначається особливостями врахування можливої поведінки всіх учасників ринку. Для будь-якого конфлікту в умовах ринкових відносин характеним є те, що жодна з сторін завчасно не володіє остаточною управлінською інформацією про дії, які виконують інші учасники (як вітчизняні, так і зарубіжні), тобто здебільшого які змушені працювати в умовах невизначеності. Невизначеність вчинків може проявлятися не тільки внаслідок свідомих дій інших учасників даної сфери економіки, але й як результат тих чи інших стихійних впливів. Важливо лише те, що наявність двох або більше сторін з різними цілями, зокрема свідомих індивідуумів чи ринкової стихії, вилучає апріорну оцінку будь-яких ймовірнісних розподілів дій, які б визначали конфліктне явище. Конфлікт господарської діяльності, в якому задіяне автопідприємство, може виникнути не тільки через різноманітність цілей, які відображають неспівпадання інтересів сторін, але й тоді, коли кожна сторона прагне досягнути свої багатосторонні цілі, які можуть не входити в плани інших, споріднених підприємств. Єдина риса, яка об”єднує всі конфлікти незалежно від їх фізичної чи соціальної природи, полягає у зіткненні інтересів декількох сторін. Основний аспект такого зіткнення відображається у тому, що сторони переслідують різні цілі, володіючи для їх досягнення певним набором декількох альтернатив. Кожна з таких альтернатив може призвести до можливого досягнення бажаної мети. Очевидно, що при цьому результат будь-якого заходу кожної з сторін залежить від того, які дії виберуть інші сторони. Припустимо, що деяке автопідприємство може здійснювати перевезення n-ними видами транспорту із переліку можливих. Виконання кожного перевезення може принести автопідприємству певний дохід, який позначимо pj. Разом з тим для забезпечення перевезення потрібно здійснити витрати на: - обладнання для виконання перевезення; - пальне необхідного асортименту та інші мастильні матеріали; - запасні частини для поточного ремонту автотранспорту; - ремонт і технічне обслуговування автотранспорту; - заробітну працю обслуговуючого персоналу певної кваліфікації; - амортизацію автотранспорту та інше. Усе це разом виражається у фінансових затратах, які позначимо з розрахунку на одиницю виду транспорту через qj Очевидно, що при детермінованому попиті на автотранспорт, не важко вибрати не тільки вид автотранспорту, але й розрахувати нормативи, які забезпечують мінімальні затрати на виконання ними перевезнь. Однак для реальних ситуацій здебільшого характерна невизначеність замовлень на перевезення певним видом транспорту в межах прогнозованих границь. У цьому випадку формалізацію конфлікту господарської діяльності автопідприємства найбільш природньо здійснити на теоретико-ігровій основі. До умов, які визначають межі застосування скінченої антагоністичної гри для моделювання реального конфлікту належать: 1. Конфлікт визначається антагоністичною взаємодією двох сторні, кожна з яких володіє лише скінченою кількістю можливих дій. 2. Свої дії сторони виконують незалежно одна від одної, тобто кожна з них не має інформації про дії, які здійснюються іншою стороною. Результати цих дій оцінюється дійсним числом, яке визначає корисність складеної ситуації для однієї з сторін. 3. Кожна з сторін оцінює як для себе, так і для противника корисність будь-якого можливого становища, яке може утворитися внаслідок їх взаємодії. 4. Дії конфліктуючих сторін в силу своєї природи є нероздільними та однократними, тобто структура кожного з них не має яких-небудь формальних відмінних властивостей. Це дозволяє інтерпритувати дії сторін як елементи деяких абстрактних множин, відділяючи різні дії між собою лише за ступенем корисності складеної ситуації. У випадку визначення оптимальної стратегії діяльності автопідприємства будемо вважати що попит є невідомий. Тоді моделлю розглядуваного конфлікту буде гра, в якій однією з конфліктуючих сторін виступає автопідприємство (перший гравець), а другою - ринок (другий гравець). Кожна з сторін має n стратегій, причому: і-та стратегія автопідприємства- це здійснення перевезення і-им видом транспорту; j-та стратегія ринку - попит на виконання перевезення j- им видом транспорту. Корисність автопідприємства (першого гравця), очевидно, буде отриманий дохід. У цьому випадку скінчена антагоністична гра Г=буде задаватися матрицею виграшів

, (4.1)

де рі (і=1...n) - сума доходу, який отримує автопідприємство від виконання перевезення і-им видом транспорту; dі - сума затрат на перевезення і-им видом транспорту. Вектор X=(1, 2,…, n) визначає чисті стратегії автопідприємства, тобто відсотки виконання перевезень на замовлення споживачів окремими видами транспорту, а вектор Y(1, 2,......, n)визначає чисті стратегії ринку, тобто потреби у певному виді транспорту. 4.2 Економіко-математична модель Розглянемо задачу оцінки конкурентноздатності автопідприємств на ринку послуг на основі даних їх звітності про фінансово-господарську діяльність. Припустімо, що існує n автопідприємств, які в результаті своєї діяльності отримують певний прибуток. Період роботи дане підприємство має певні затрати, серед яких частина надходить до бюджету держави у вигляді податків. Звичайно розумно було б з боку держави проводити політику підтримки підприємств, які дають найбільші податкові надходження. Зрозуміло, що з точки зору оцінки становища підприємства на ринку можна також скористатися даним критерієм (податкові надходження) для визначення найбільш конкурентноздатного суб”єкта господарювання в даній сфері. Позначимо дохід j-го автопідприємства через pj (1 j n), а затрати (на оплату праці працівників автопідприємства, на придбання запчастин, за ремонт та обслуговування техніки, податкові відрахування тощо) через dj . При детермінованій задачі неважко не тільки визначити конкурентноздатні автопідприємства, але й розрахувати нормативи, при яких забезпечується найбільші доходи при найменших затратах. Але, так як на реальному ринку послуг функціонує багато автопідприємств, то для даної задачі характерна певна невизначеність господарської діяльності. Тому формалізувати конфлікт найбільш доцільно виконувати на теоретико-ігровій основі. В нашому випадку будемо вважати, що прогнозований дохі і затрати будь-якого підприємства завчасно невідомі. Тоді, моделлю цього конфлікту буде гра, у якій з одного боку виступають автопідприємства, а з другого ринок послуг, при чому кожен з учасників гри має n стратегій. У загальному вигляді кінцева антагоністична гра Г (X,Y,H) буде задаватися квадратною матрицею