Лизинговые контракты

правило, відрізняються високою вартістю. Після завершення терміну контракту, як і при оперативному лізингу, лізингоодержувач може: купити об'єкт угоди за залишковою вартістю; укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою; – повернути об'єкт угоди лізинговій компанії. Про свій вибір Лізингоодержувач сповіщає лізингодавця заздалегідь, наприклад, за 6 місяців до закінчення терміну договору. Якщо в договорі передбачається згода (опціон) на купівлю предмета угоди, тоді сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Як правило, вона складає від 1 до 10% початкової вартості, що дає право лізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання. Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками подібний до довготермінового банківського кредитування капітальних вкладень, то особливе місце на ринку фінансового лізингу займають банки та фінансові компанії, що тісно пов'язані з банками. У ряді країн банкам дозволяється займатися тільки фінансовим лізингом. Законодавством цих країн визначається тип орендних відносин, що може бути віднесений до фінансового лізингу. Так, згідно з вимогами комісії норм фінансової звітності США встановлені такі правила, яким повинен відповідати договір фінансового лізингу: 1. Після закінчення терміну лізингового договору право володіння активами передається лізингоодержувачеві. 2. Умови договору надають право купівлі об'єкта з конкурентних торгів. 3. Термін лізингу складає 75% і більше від економічно обґрунтованого терміну служби активів, що орендуються. 4. Дисконтована вартість мінімальних лізингових виплат повинна складати не менше 90% реальної вартості орендованих активів за вирахуванням інвестиційного податкового кредиту, утриманого лізингодавцем. При недотриманні цих вимог орендна операція вважається оперативним лізингом і не враховується за відповідними статтями банківського балансу. 3.3 Інші види лізингу. У міжнародній практиці також розповсюджені такі форми лізингових угод: лізинг «стандарт» при цій формі постачальник продає об'єкт угоди товариству, яке через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам; повернений лізинг (lеаsе-bаск) власник обладнання продає його лізинговій фірмі і одночасно бере це обладнання в оренду. Внаслідок такої операції продавець стає орендарем. Використовується вона у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гостру потребу у коштах; компенсаційний лізинг орендні виплати здійснюються поставками продукції, яка виготовлена на обладнанні, що є об'єктом лізингової угоди; відновлюваний лізинг передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки; лізинг із залученням коштів передбачається одержання лізингодавцем довготермінової позики в одного чи декількох орендарів на суму до 80% орендованих активів. Кредиторами у таких угодах є великі комерційні та інвестиційні банки, що користуються значними ресурсами, які залучені на довготерміновій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється двома способами: а) позика банк кредитує лізингодавця з наданням. йому кредиту на одну лізингову операцію або, як буває частіше, на цілий пакет лізингових угод; б) придбання зобов'язань банк купує у лізингодавця зобов'язання його клієнтів без права на регрес (зворотної вимоги), враховуючи при цьому репутацію лізингоодержувачів і ефективність проекту; контрактове наймання це спеціалізована форма лізингу, при якій лізингоодержувачу надаються в оренду колективні парки машин, сільськогосподарської, дорожньо-будівної техніки, тракторів, автотранспортних засобів. При наданні в оренду великомасштабних об'єктів (літаки, кораблі, бурові платформи, вишки) найчастіше використовується груповий (акціонерний) лізинг. При таких угодах у ролі лізингодавця виступають декілька компаній; генеральний лізинг право лізингоодержувача доповнювати перелік обладнання, що орендується, без укладання нових контрактів. Вище були перелічені найбільш розповсюджені форми лізингових контрактів. На практиці використовується і злучання різних форм контрактів Відповідно до результатів вишукувань Стенфордського дослідницького інституту росту лізингових операцій сприяють загальні тенденції економічного розвитку: скорочення об'єму ліквідних засобів через постійно виникаючих на грошових ринках труднощів; загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій; зменшення прибули підприємств, що обмежують їхні можливості виділення достатніх засобів для бажаного розширення виробництва; сприяння розвитку лізингових операцій із боку урядових органів і фінансового світу в цілому в інтересах стимулювання економічного росту і, зокрема, росту інвестицій. У залежності від сектора ринку, у якому проводяться лізингові операції, розрізняють: внутрішній лізинг, при якому всі учасники угоди представляють одну країну; зовнішній (міжнародний) лізинг, при якому учасники знаходяться в різних країнах. До появи перших спеціалізованих лізингових організацій у нашій країні лізинг активно використовувався зовнішньоторговельними відомствами для придбання устаткування на зовнішньому ринку в основному морських судів, контейнерів, вантажного автотранспорту. В даний час створене Об'єднання європейських лізингових суспільств із штаб-квартирою в Брюсселі. Закладено основи правового забезпечення міжнародного лізингу, що відображені в Конвенції ООН від 28 травня 1988 р. "Про міжнародний фінансовий лізинг", що вступила в силу з 1 травня 1995 р. у відношеннях між Францією, Італією та Нігерією і підписаної 13 державами. У ній зроблена спроба уніфікувати умови лізингових угод. Вказується, що вибір устаткування і його постачальника обов'язок лізингоодержувача. Лізингодавець отримує устаткування на умовах договору лізингу (який заключається між лізингодавцем та лізингоодержувачем), із котрим постачальник ознайомлений. Розмір лізингових платежів визначається за обліком амортизації всієї або значної частини вартості устаткування. 3. Ефективність лізингу. Відновлення основного капіталу є однією з найважливіших проблем для економіки України. Статистика свідчить, що в більшості підприємств використовується застаріле обладнання. Основні фонди, що експлуатуються більше 20 років, складають 40 % від загальної його кількості, від 10 до 20 років - 28 %. Рівень зносу основних фондів складає 43 %, а в промисловості і капітальному будівництві відповідно 48 і 62 %. На деяких підприємствах знос фондів досягає 80 %, що обумовлює підвищена витрата сировини, енергії і як наслідок ріст собівартості продукції. Для того щоб змінити сформовану ситуацію, необхідні великі капітальні вкладення. За деякими прогнозами об'єм інвестицій повинний складати біля 40 млрд долл. Через непродуману амортизаційну політику держави, постійних змін у законодавстві і невідрегульваності системи ринкових відносин підприємства не в змозі самостійно забезпечити. Одним із шляхів вирішення даної проблеми може бути лізинг. Прийнятий Закон України «Про лізинг» відчиняє великі перспективи як для відновлення основного капіталу, так і для