История денежной системы Украины

Харьковский Государственный экономический университет

кафедра “Банковское дело”

Контрольная работа

Основні номінали грошового обігу України X-XX століть

г. Харьков 1999 год

Выполнила студентка ІІІ курса заочного отделения специальность 75106-1 группы 1 Стефаненко Л.В.

ОСНОВНІ НОМІНАЛИ ГРОШОВОГО ОБІГУ УКРАЇНИ Х-ХХ СТОЛІТЬ

У звязку з введенням української національної валюти походження окремих грошових одиниць цікавить не тільки спеціалістів, а й широкі верстви населення. Якщо назва широко відомої вагової, грошово-вагової та грошово-лічильної одиниці Київської Русі та наступних державних утворень, до складу яких входили українські землі, гривни(гривні), з самого початку вважалася найбільш вдалою для більшого, основного номіналу національної грошової системи, то назви можливих розмінних номіналів викликали дискусії. Адже на певних хронологічних етапах багатовікової історії України в окремих її регіонах вживалися різні гривні: вагові, грошово-вагові і грошово-лічильні та відповідні до них свої розмінні номінали. Грошові системи Київської Русі, як і інших країн, до складу яких входили українські землі, визначалися загальноєвропейськими процесами, але з урахуванням характерних особливостей та традицій лічби. Грошові системи окремих країн формувалися в генетичній єдності вагових і лічильних одиниць. Вагові-походили від традиційної основної максимальної одиниці, як гривня чи фунт. Лічильні ж, здебільшого, спиралися на конкретні засоби обігу визначеної групи та відтворювали її багатократність. Оскільки основним монетним металом у середньовіччі було срібло, згідно срібної гривні-ваги визначалася і стопа (кількість монет з одиниці металу) монет. Перебіг складних політичних подій, економічні фактори, відсутність власних копалень срібла обумовлювали широке використання іноземних монет та елементів різної грошової лічби в грошовому обігу України.

ОСНОВНІ ГРОШОВІ НОМІНАЛИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Писемні джерела Київської Русі називають пять елементів давньоруської грошової системи: гривню, куну, ногату, резану, веверицю (векшу). Аналіз грошових співвідношень у зводі основних законів давньої Русі - ”Руській Правді“ - дозволив дослідникам реконструювати систему грошової лічби в ХІ столітті: гривна =20 ногатам=25 кунам=50 резанам. Пізніше, у ХІІ-ХІІІ століттях, у звязку зі змінами обігових монет це співвідношення змінюється. Дослідники й досі не дійшли згоди з приводу того, які конкретні засоби обігу відповідають всім кунам, ногатам, резанам, векшам. Так, одні дослідники повязують ці елементи грошової лічби з конкретними нумізматичними памятками, іноземними та власними монетами з грошового обігу давньої Русі. Так, куну ототожнюють з основними срібними монетами грошового обігу: арабським дирхемом, візантійським міліарісієм, давньоруським срібляником та західноєвропейським денарієм. Ногату найчастіше виводять від арабського “нагд”-дзвінка, повноцінна, відбірна монета і повязують з окремою групою якісних повноцінних арабських дирхемів. Резану поєднують з обрізками кун, фрагментами арабських дирхемів, які часто знаходять у давньоруських скарбах. Інші дослідники, аналізуючи писемні джерела, бачать у розмінних номіналах лічбу хутра куниць і білок (куна, вевериця). З фінським “ногать” (нохат), що означало шкіра, хутро, повязують і ногату. У багатьох регіонах світу хутро було однією з найрозповсюдженіших форм товаро-грошей. Будучи одним із основних елементів товарообміну, мірою вартості ще в домонетному обігу, хутро, поруч з монетами, залишилося товаро - грошима і в пізніші часи. Усталені назви розмінних одиниць-товаро-грошей надовго залишилися в памяті й перейшли на металеві гроші. Відомо декілька різновидів податків під назвою куниця, що, певно, фіксує ще одну функцію товаро-грошей-платежу. Наприклад, у Англії з її розвинутим монетним карбуванням в ХІ столітті м. Честер сплачувало річний податок хутром куниці. А у Києві в 1499 році за право торгівлі харчовими продуктами треба було заплатити податок-куницю, що в монеті дорівнювало 12 грошам: тот маєт дати осьмнику(уряднику воєводи у торгових і торгово-судових справах) куницу дванацять грошей. Іcнyє припущення про звязок терміну куна з римською монетою. Причому відзначається, що сам термін був відомий не тільки словянам, але й іншим народам, де перебували в обігу римські денарії. Подібне явище фіксується і для терміну скот. У давнього населення Італії гроші позначалися словом pecunіa (лат. худоба). У давньофризькій мові слово sket означало і худобу, і гроші. З цим же словом повязується і назва ранньосередньовічної англосаксонської монети skeatt і німецьке shatz -скарб, давньоскандинавської skattr - казна, гроші. У давній Русі слово скот також означало гроші, а слово скотниця - казну. Дослідники припускають, що всі ці терміни походять від давнього індоєвропейського терміну, який був узагальнюючим для позначення різних видів майна і багатства, а в пізніших східно-словянських мовах-зберігся лише для домашньої худоби. Або ж повязують безпосередньо зі скотарством та його продуктами, як мірою багатства та вартості. Але вже в давньоруські часи термін скот, напевно, вважався архаїчним. Давньоруські джерела віддають перевагу терміну куни- в узагальнюючому розумінні- гроші. А в більш пізніх редакціях давніх текстів куни замінюють окремі випадки вживання терміну скот. В давньоруських джерелах фіксується чітке словосполучення гривня кун. Таким чином, для давньоруських часів найбільш вживаною і стійкою назвою розмінних грошових одиниць була куна. Але для ХХ століття цей термін для грошової одиниці звучить архаїчно, адже його етимологія ховається ще в домонетному товарообігу. Хоча прецедент цого використання відомий і в ХХ столітті. Під час другої світової війни урядом Хорватії було введено нову грошову одиницю - куну (1 куна = 100 банікам ) в прокламативних цілях. На середньовічних хорватських монетах зображалася куниця, а з хорватської мови куна перекладається як куниця. Увагу привертають і умовні назви давньоруських монет - срібляників і златників, які почали використовуватися нумізматами ХІХ століття. Напевно, саме з назвою монетарного металу повязувалися ці монети в очах сучасників, про що свідчать легенди на монетах: “... а се його сребро “, “... а се його злато “. Але в умовах карбування кредитних монет з недорогоцінних металів ці назви лунали б некоректно.

ОСНОВНІ РОЗМІННІ НОМІНАЛИ XІV- XV CТОЛІТЬ

Татаро-монгольська навала XІІІ століття значною мірою зруйнувала політичний та економічний потенціал князівств Східної вропи. Гостра нестача розмірнної монети, яка почала відчуватися ще з XІІ століття, значно посилилася в XІІІ- XІV століттях. У “ безмонетний період” XІІ- XІV століть засобами розмірнного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші. Гривні - зливки срібла - обслуговують найбільщі сфери грошових операцій, стають основним засобом виплати данини - ”татарського виходу”. Не випадково