Статистика фінансів

на 2-му галузей; на 3-му галузей у складі регіонів; на 4-му підприємств із галузей і регіонів, дібраних на попередніх трьох етапах. Щоб аналізувати й прогнозувати складні системи, до яких належить і розглядуваний процес інвестування, доцільно систему поділяти на підсистеми. Такі підсистеми об'єднують об'єкти, процеси та явища, що характеризуються схожими тенденціями й формуються під впливом однакових факторів. Тому параметри підсистем є стійкішими, ніж параметри системи в цілому, що дає змогу діставати доведені висновки й складати обгрунтовані прогнози. Систему оцінювання інвестиційної привабливості за методикою І. О. Бланка ілюструє табл. 2. Таблиця 2 Об'єкт оцінювання Блоки підсистем показників Регіон 1. Загальноекономічний розвиток 2. Розвиток виробничої інфраструктури 3. Демографічний стан 4. Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури 5. Інвестиційні регіональні ризики Галузь 1. Макроекономічна характеристика 2. Технологічна характеристика 3. Характеристика ринку продукції 4. Економічні результати діяльності 5. Інвестиційні галузеві ризики Галузь у складі регіону Комбінаційне групування з показників регіональної і галузевої оцінки Підприємство 1. Ліквідність 2. Платоспроможність 3. Рентабельність 4. Ділова активністьНабори показників, що входять до складу кожного блоку, не є чимось сталим, так само як і перелік блоків окремих етапів оцінки інвестиційної привабливості. Відмінності за різними методиками стосуються, насамперед, показників оцінки підприємств. Зокрема, одна з таких методик розроблена згідно з вимогами АSС (Іпtеrnаtіоnаl Ассоunting Stаndards Соmmіtteе), використовує показники, об'єднані в такі групи: показники оцінки майнового стану об'єкта, що інвестується (частка активної частини основних засобів, коефіцієнти зносу, оновлення і вибуття основних засобів); показники оцінювання фінансової стійкості (платоспроможності) об'єкта, що інвестується (надлишок або нестача власних довгострокових та середньострокових позикових чи основних джерел формування запасів і витрат, надлишок або нестача власних оборотних коштів, показник робочого капіталу, коефіцієнти незалежності, фінансування, фінансової стійкості, показник фінансового лівериджу); показники оцінювання ліквідності активів об'єкта, що інвестується (поточний або загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнти співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, абсолютної ліквідності, покриття періодичних виплат, показник норми грошових резервів); показники оцінки прибутковості інвестиційного проекту (коефіцієнти прибутковості інвестицій, прибутковості власного капіталу, експлуатаційних витрат, прибутковості активів, операційна рентабельність продажу); показники оцінки ділової активності об'єкта, що інвестується (продуктивність праці, оборотність оборотних коштів, у тому числі у розрахунках, оборотність виробничих запасів, власного та основного капіталу); показники оцінки ринкової активності інвестиційного проекту (дивіденд на одну акцію, коефіцієнт цінності акції, рентабельність акції). Показникам, залежно від їх вагомості, присвоюють відповідні числові значення. Вагомість може бути визначена опитуванням експертів і є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів. Це дозволяє визначити рейтинг підприємств відповідно до їх інвестиційної привабливості. Для визначення рейтингу підприємств на основі інтегральних показників, розрахованих на базі системи показників фінансово-економічного стану, застосовують статистичні методи, зокрема метод багатовимірних середніх. У деяких випадках пропонується розподіл підприємств за класами інвестиційної привабливості. Далі наводиться один із прикладів такого підходу, згідно з яким підприємства відносять до відповідних класів за зменшенням рейтингу інвестиційної привабливості: Клас 1-й. Підприємства найвищого класу. Мають доступ до альтернативних фінансових джерел (ринків), що гарантується стабільним економічним станом. Мають стабільний приплив готівки по відношенню до зобов'язань. Зведений баланс забезпечує реальний захист активів. Клас 2-й. Підприємства високого класу. Мають доступ до фінансових ринків, але трохи менший, ніж підприємства 1-го класу. Грошовий потік стабільний. Клас 3-й. Підприємства, клас яких вищий за середній. Мають доступ до альтернативних фінансових ринків, який може знижуватись у періоди економічних невизначень та спадів. Клас 4-й. Підприємства середнього класу. Доступ до фінансових ринків обмежений, навіть у періоди сприятливої економічної ситуації. Грошовому потоку притаманні значні коливання, що може обмежити платоспроможність. Клас 5-й. Підприємства ризикового класу. Виконання зобов'язань значною мірою залежить від активів. Обмежені грошовий потік та захист активів. Можливості розвитку і поліпшення фінансово-економічного стану лишаються невизначеними. Зауважимо, що виконати такий докладний аналіз, який називають традиційним фундаментальним, окремому інвесторові й навіть аналітикові фінансового посередника не завжди під силу, та й часу така робота потребує дужу багато. А реагувати на зміни, що відбуваються на фондовому ринку, слід оперативно. Для прийняття оперативних рішень користуються інформацією про операції на фондовому ринку та про взаємостосунки суб'єктів ринку з приводу виплати дивідендів. У цьому разі можна скористатися так званим традиційним технічним (графічним) аналізом. Він базується на такому припущенні: будь-які фактори, що впливають на ринок стихійні лиха чи зміни економічної політики знаходять своє віддзеркалення в зміні цін фондового ринку. Для характеристики відповідних змін використовують здебільшого біржові індекси (середні індекси цін цінних паперів), серед яких найбільш відомий індекс Доу-Джонса Нью-йоркської фондової біржі. Не торкаючись методики розрахунків біржових індексів, зазначимо, що вони дають змогу: оцінити стан економіки країни; проаналізувати динаміку (тобто встановити тенденції зміни) цін на фондовому ринку; базуючись на виявлених тенденціях, розробити прогноз зміни цін на фондовому ринку. Такий прогноз можливий, звісно, лише за умови, що різких змін в економіці та політиці не буде. Найпростіше скористатися традиційним технічним аналізом для прийняття рішень, побудувавши та розглянувши просту діаграму, яка характеризує зміну цін.

Ціни Тренд, який знижується

Час Ціни Тренд, який зростає

Час Рис.1. Динаміка цін цінних паперів певної групи

Наближення графіка до ліній тренду сигналізує про найсприятливіший момент для продажу (якщо тренд знижується) або купівлі (якщо тренд зростає) акцій. При цьому можна зіставити рівні цін з часом проведення операцій, днями тижня чи сезонним фактором. Коли ускладнити графік, поповнивши його інформацією про обсяги продажу, удається виконати й глибший аналіз ситуації. Графічний аналіз засіб обгрунтувати момент проведення операції, проте він не дає змоги встановити, щодо якої акції цю операцію слід застосувати. Для вибору акції можна поряд з описаним традиційним скористатися