Податки з юридичних осіб

в основному грошові податки. Кожний податок вміщює наступні елементи: субєкт, обєкт, джерело податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк сплати. Субєкт податку (платник податку) фізична або юридична особа, на яку законом покладено обовязок сплатити податок. Це особи, що займаються підприємницькою діяльністю, службовці, робітники, підприємства та інші. Основна ознака субєкту наявність власного джерела доходу. Обєкт податку все те, що підлягає обкладенню податком (доход або майно) : заробітна плата, прибуток, доход, будівлі, транспортні засоби та інше. Джерело податку це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата податку. Співпадає обєкт з джерелом податку в прибутковому податку з громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток) та інше. Одиниця обкладання це одиниця виміру обєкту податку та його частина, на яку встановлено податкову ставку. Наприклад, в земельному податку одиницею обкладання буде 1га по землям сільськогосподарського призначення і 1м? земельної ділянки в населеному пункті. Ставка податку розмір податку на одиницю обкладання. Система ставок враховуючи вид діяльності платника податку, включає: базову ставку, занижену або підвищену ставку. Базова (основна) ставка це ставка без обліку особливостей субєкта або вида діяльності. В Україні прийняті базові ставки по податку на прибуток 30% , по податку на додану вартість 20%. Занижена податкова ставка враховує визначні особливості платника та скорчує податковий тягар на нього. Підвищена податкова ставка враховує специфічну форму діяльності або отримання прибутку та перевищує основну, базову (наприклад, застосування повної ставки мита). В залежності від побудови податків Розпутенко І.В. розрізняе: 1) тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обєкта; 2) дольові ставки виражаються у визначених долях обєкта обкладання. У сучасних умовах, в основному, субєкти податку, застосовують ставки виражені у відсотках. Характеристика ставок податку нероздільна з методами їх формування, що може лежати в основі виділення різновидів ствавок податку: 1) пропорційні ставки; 2) прогресивні ставки; 3) регресивні ставки; 4) змішані ставки. Пільги - це повне або часткове звільнення юридичних осіб і громадян від сплати податків. Пільги можуть надаватись у вигляді зменьшення оподаткованого доходу, зменьшення податкової ставки або повного звільнення від податку. Строк сплати податку- встановлена в законі дата, до якої податок повинен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається стягненням пені, штрафом. Важливим податком в Україні є податок на прибуток. Податок на прибуток з юридичних осіб справляється, виходячи з прибутку підприємства, одержуємий як різниця валових доходів і валових витрат підприємства. В даний час прямі податки складають основу податкових систем держав з розвинутою ринковою економікою. Непряме оподаткування переважеє в країнах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації податкових надходженнь до бюджету. В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45 % доходів бюджету. При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких приймають участь три субєкти: субєкт податку, носій податку і податковий орган. Субєкт податку це виробник або продавець товару , який згідно закону виступає в якості юридичного платника податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи наданих послуг. Його можна кваліфікувати як збирача податків. Носій податку це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач стає фактично платником податку. Таким чином відбувається пререкладання податків від субєкта до носія податку. Перекладення податків це слідство введення непрямого оподаткування, вкючення податків в ціни товарів, що реалізуються (послуг, що надаються), внаслідок чого податковий тягар несуть не субєкти податку, а споживачі товарів.

2. ПРЯМІ ПОДАТКИ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.

Прямі податки це обовязкові нормативні платежі з прибутку або доходу . Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ. В дипломній роботі розглянуто такі основні прямі податки з юридичних осіб: податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів.

2.1. Податок на прибуток. Вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб було і залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 році в новій редакції (з наступними змінами та доповненнями), дає можливість коріним чином змінити існуючу систему оподаткування прибутку підприємств. Зміни в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб полягають в порядку визначення обєкту оподаткування, котрим згідно нової редакції закона є прибуток, вираховуваний шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку і сум нарахованих амортизаційних відрахуваннь. При цьому валові витрати визначені як сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином при вирахуванні оподатковуваного прибутку підприємствам і організаціям дозволено враховувати відповідні витрати, зокрема повязані з виробничими циклами майбутніх періодів, в найближчому звітному періоді, тобто відразу ж після витрат. В новому законодавчому акті встановлений також чіткий і універсальний порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів; у підприємств резидентів, а не тільки у новостворенних, зявляється можливість переносити балансові збитки попередніх періодів на майбутні податкові періоди на протязі пяти податкових років, наступаючих за роком виникнення таких збитків. Новим законом також предбачено використання спеціальних умов оподаткування прибутку товарообмінних (бартерних) операцій, страхової діяльності, оперцій з розрахунками в іноземній валюті, операцій від реалізації основеих фондів, торгівлі цінними паперами, оподаткування сумісної діяльності без створення юридичної особи, дивідендів, операцій з борговими вимогами і обовязками, оподаткування неприбуткових організацій. Суттєві зміни сталися в порядку нарахування і сплати податку на прибуток. Він повинен сплачуватися платником кожого місяця, виходячи із сум фактично отриманого прибутку за звітний місяць. Змінений і порядок розподілу податку- суми податку на прибуток зараховуються в теріторіальні бюджети за місцем знаходження платника податку, закріплюючі фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами. Пільги по податку на прибуток підприємств, які були встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р., суттєво зменшували надходження коштів в бюджет, перелік яких постійно ріс. Тільки у 1995-96рр.