Формування місцевих бюджетів

захворюванням. І останнє джерело кредитування. У соціальні сфері вони являє собою плату за послуги за рахунок отриманих кредитів. Така практика широко розповсюджена на Заході, особливо так звані студентські позики. Не всі молоді люди, що бажають одержати освіту, можуть відразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцільно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачі кредитів, відсотків, умов повернення, перелік пільг. Постає також проблема при наданні житлової позики. Необхідно упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій. Кожне з джерел фінансового забезпечення соціальної сфери має своє значення і розраховане на відповідні категорії населення. Удосконалення системи фінансового забезпечення соціальної сфери має здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід, шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Така модель є обєктивною реальністю і поступово сформується в Україні. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень, ступінь освідченності населення, науковий потенціал держави. У соціальній сфері України проблема фінансування стоїть особливо гостро. Досить довго переважним джерелом її фінансового забезпечення був бюджет держави. Світова фінансова наука і практика визначають такі джерела фінансування соціальної сфери: плата за надані послуги; бюджетні асигнування; фінансові ресурси підприємств; кошти спонсорів, меценатів і благодійних організацій та фондів; страхування; кредит. Нині в Україні використовуються практично всі джерела, однак стрункої системи не сформовано. Сьогодні в Україні при виділені бюджетних асигнувань переважає принцип малозабезпеченості. Наприклад, житлові субсидії виділяються сімям, якщо плата за житлово-комунальні послуги за нормами споживання перевищує 15% їх сукупного доходу на місяць. До складу установ і організацій, що належать до соціальної сфери, входять ті, що традиційно надавали платні послуги, тобто покриття витрат здійснювалися за рахунок накопичень населення. Це підприємства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, громадського харчування. А останнім часом мережа установ, що надають платні послуги, помітно розширилась, що повязане з кризовим станом економіки України зявилися приватні школи, дитячі садки, гімназії, ліцеї. У вищих навчальних закладах поряд із бюджетними існують і так звані комерційні групи. Аналогічна ситуація склалась і у медицині. Одночасно з державними клініками, центрами, лікарнями існують і приватні. Підприємство за рахунок своїх доходів формує соціальну інфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матеріальні і духовні потреби його працівників. Функціонують дитячі садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу підприємств поліклініками, а також, за рахунок фінансових ресурсів підприємств будуть розвиватись обсяги соціальної інфраструктури, і тим самим частково знімається навантаження з міського і державного бюджетів. Використовуючи досвід країн із розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело фінансового забезпечення фінансової сфери меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну (неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначається як інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

Висновок Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і соціальне становище суспільства. Деформовано структуру народного господарства, падають якісні показники виробництва, знижується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання виробництва товарів, посилюється утриманство, невміння жити на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходів рад усіх рівнів. Це підкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання усіх бюджетів за рахунок загально-державних доходів і рівного фінансування усіх галузей. Одним з напрямків ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних обєктивних причин відхилення від передбачених показників. Досягнення збалансованості бюджетів може здійснюватися за рахунок находження нових джерел доходів та залучення частини коштів від приватизації державного і комунального майна. В умовах економічної кризи особливо гострою залишається проблема соціального захисту. Основне завдання державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. В звязку з цим необхідно: - зменшити суму пільг, якими користується населення; - забезпечення на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ; - поступовий перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного страхування. Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету повязані з удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів. Потребує вирішення питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання обєктів комунальної власності, які перебувають у власності членів територіальної громади. Перелічені вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Обєктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого економічне зростання. Використана література Книги: 1. Балабанов И.Г. Финансовый менеджмент: Учебник. Москва: Финансы и статистика, 1994. 724С. 2. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. К. Вища школа. 1994.-364с. 3. Василик О.Д. Державні фінанси України. Київ: Вища школа, 1997. 320с. 4. Грабова Н.М. «Теорія бухгалтерського обліку» Київ: Основи, 1993. 286с. 5. Гриценко.О. Гроші та грошово-кредитна політика. К.: Основи, 1996. 180с. 6. Єфімова О.В. Как анализировать финансовое состояние предприятия. М.: Интел-синтез, 1994.-124с 7. Кравцов Г.И. Деньги, кредит, банки. Справочное пособие. Минск: Меркавание, 1994. 269 с. 8. Ковлев В.В. Анализ финансового состояния и прогнозирования банкротства. М.: Аудит 1994. 163с. 9. Комаринський Я. Яремчук. Фінансово-інвестиційний аналіз. К.: Українська енциклопедія ім. М.М.Баксана, 1996. 300с. 10. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. К.: Либідь, 1995 160с. 11. Кратнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методьі оценки. М.: Дис.1997. 224с. 12. Крутиков Р.А. Толковьій словарь рьіночной