Бюджетный дефицит

випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення, і, як слідство, збільшенням обсягів виробництва. Другий напрямок - скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виняток повинні складати окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Видатки ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, що на ці цілі можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій із цінними паперами, банківські кредити. На сучасному етапі скорочення дохідної частини бюджету зв'язується зі скороченням військових видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи (просвітництво, охорона здоров'я і т.д.). Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і передачі дотацій споживачам. Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування сформованого дефіциту. Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однієї з найбільше важливих і спірних фінансових проблем. При її обговоренні нерідко розглядають досвід закордонних країн, економіка яких функціонує нормально і при 5-, і при 10-процентному рівнях бюджетного дефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Проте при цьому варто брати до уваги, які джерела фінансування дефіциту бюджету в цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір самий по собі має принципове значення для нормального функціонування економіки. Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок трьох джерел: внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. У випадку фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів, кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінним і наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал із боку приватного сектора, високому рівні схованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не подає небезпеки для економічного положення країни. Проте результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті. У 1995 р. для покриття дефіциту бюджету України передбачається випустити урядові цінні папери на суму 17,5 трлн. крб. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає поява можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, а це зажадає в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можна перекладати лише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект від який наступить через визначений інтервал часу. «До таких видатків варто віднести, насамперед, безпосередньо рентабельні інвестиції, а також інвестиції в області інфраструктури, що у силу своєї народногосподарської продуктивності дозволяють одержувати в майбутньому більш високі прибутки». В Україні 90% дефіциту бюджету покривалося за рахунок емісії Національного банку України. У 1995 р. кредити НБУ повинні скласти 182,4 трлн. крб., або 55% дефіциту бюджету. Відомо, що збільшення бюджетного дефіциту в основному означає (включаючи одержання кредитів Національного банку України) його емісійне фінансування, і, як слідство цього, зростання інфляції. Оцінка темпів інфляції може бути отримана, як показують дослідження вчених, із двох математичних співвідношень. Перше - описує зміна розмірів державного боргу і платежів по його обслуговуванню, друге - зміна обсягу грошової маси в залежності від темпів зростання валового внутрішнього продукту і темпів зростання інфляції. ?D=D0(r-q)+p-?H (1) ?H=(?+q)/V (2) де D - розмір державного боргу до початку аналізованого періоду стосовно валового внутрішнього продукту; r - процентна ставка в реальному вираженні; q - темп зростання валового внутрішнього продукту в реальному вираженні; р - базовий дефіцит бюджету в % (без урахування процентних платежів) стосовно валового внутрішнього продукту; ?H - зміна обсягу грошової маси в % до валового внутрішнього продукту; ? - темп інфляції; V - швидкість обертання грошової маси. Виходячи з тих умов, що 1) - після досягнення верхньої межі державної заборгованості (Dmax), її приріст дорівнює нулю (?D=0), і 2) - бюджетний дефіцит може фінансуватися тільки за рахунок грошової емісії, співвідношення (1) можна перетворити в такий спосіб: Підставивши в ліву частину рівняння (3) ?H із рівняння (2), отримаємо (?+q)/V =Dmax(r-q)+p; (3) Отже (?+q)=V[Dmax(r-q)+p] (4) Перенесемо q в праву частину рівняння (4) і одержимо ?=V[Dmax(r-q)+p]-q (5) Таким чином, на основі рівняння (5) можуть виконуватися різноманітні розрахунки темпів інфляції (?), обумовлені емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту. Важливо підкреслити, що ученими встановлена математична залежність між дефіцитом бюджету і таких макроекономічних показників розвитку економіки України, як обсяг грошової маси й ефективної ставки рефінансування Національного банку України. Ця залежність виражається в такий спосіб М3(t)=0,09 - 0,41 МЗ(t-1) + 0,52DB(t) - 0,02i(t) М3(1) - темп зростання грошової маси в поточному періоді, %; М3(t-1) - темп зростання грошової маси в попередньому періоді, %; DB - зростання бюджетного дефіциту, вираженого у відсотках від валового внутрішнього продукту, %; i(t) - ставка рефінансування Національного банку України. Як очевидно