Страхування

обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок та надбавок (накидок) у процентах або сталих фінансових умах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин. Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. Але лише одна чи декілька ризикових обставин викликають реалізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового випадку. Він може настати щодо одного чи багатьох обєктів в межах певної страхової сукупності. Страховий випадок стосовно багатьох обєктів страхування зумовлює кумуляції ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик. У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією слід розуміти потенційно можливе завдання збитку обєкта страхування. Страховий випадок означає реалізовану гіпотетичну можливість заподіяння збитку обєкта страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні обєкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не належать до страхових випадків події, котрі, хоча й викликали збиток, не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому під час занесення в договір умов страхування необхідно чітко формулювати події, які включають до обсягу відповідальностей страховика. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв транспортних засобів чи устаткування, необхідно точно вказувати, від яких конкретних простоїв буде наставати страхова відповідальність. Крім того, умови договору страхування при цьому мають враховувати матеріальну шкоду, зумовлену простоями як реалізацією ризику.

2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні. В Україні станом на 1 січня 1995 року до Державного реєстру внесено 655 організацій. Із них на здійснення особистого страхування отримали ліцензії: 581 на страхування життя; 597 на страхування від нещасних випадків; 424 на медичне страхування. Наведені дані свідчать, що для страхувальників, які займаються особистим страхуванням, найпривабливішим є страхування життя, а найменш привабливим медичне страхування. За останні роки на ринку особистого страхування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання питомої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на довгостроковий період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з погляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Переважна більшість договорів особистого страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту. З другого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заощаджували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують готівкою). Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є: збільшення обсягів страхових резервів на один договір; вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів; збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобовязань перед страхувальником; пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування, про що свідчить зменшення питомої ваги пяти найбільших страхових компаній у загальному обсязі зібраних в Україні премій зі страхування життя з 77% в 1993 до 57% в 1996 році. В основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що обєктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоровя, життя людей тобто воно повязане із специфічною стороною виробництва - відтворенням робочої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що й визначає особливості особистого страхування. На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сімям. Така допомога надається в разі смерті застрахованого члена сімї чи втрати ним здоровя або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної страхової суми до кінця дії договору страхування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створювати грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнутого рівня життя. Враховуючи специфіку обєктів особистого страхування, інакше слід оцінювати таку характерну ознаку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Зрозуміло, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності, які мають надзвичайний характер. Але факт дожиття застрахованого до певної дати залежно від його віку, стану здоровя, способу життя тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику. Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах зростаючої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, в умовах погіршення довкілля. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага котрих у загальній чисельності населення неухильно зростає. Таким чином, обєктивно посилюється потреба у відшкодуванні втрат у доходах людей у звязку з наслідками страхових випадків, тобто йдеться про страховий ризик і захист власності та матеріального благополуччя громадян. Ця потреба викликає необхідність суспільного страхового захисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В складі їх усе значнішу частку, особливо в країнах з розвинутими ринковими відносинами, складають фонди соціального страхування і пенсійні фонди, які становлять зміст соціального страхування. Зазначимо, що держава