Фінансово-правові основи страхування

вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплату страхових сум). Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і використання таких резервів є характерним для страхової діяльності. У формуванні і використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі. Функція заощадження коштів. На першому місці в більшості країн світу за обсягами страхових премій є особисте страхування. При цьому виплати, повязані із втратою життя і здоровя внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решту являють собою заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики і страхувальники, зацікавлені у зменшенні наслідків страхових подій. З цією метою застосовують правову і фінансову превенції. До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються позбавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшкодувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих обєктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного спяніння, не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоровя. Превентивна функція має й інший аспект свого виявлення. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70 80-х років, що передбачала забезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мають своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам т.ін. Страхування грунтується насамперед на таких специфічних принципах : · вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування; · страховий ризик; · страховий інтерес; · максимальна сумлінність; · відшкодування в межах реально завданих збитків; · франшиза; · суброгація; · контрибуція; · співстрахування і перестрахування; · диверсифікація.

Класифікація страхування Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація. Класифікацію за обєктами з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування можна вважати класичним підходом у теорії і практиці вітчизняного страхування. Закон України “Про страхування” визначає, що обєктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів: 1) повязані з життям, здоровям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); 2) повязані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) повязані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обовязкове. Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом “Про страхування” договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. В обовязковому страхуванні страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік обєктів, що підлягають страхуванню, прелік страхових подій, винятки з них, максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення і інші суттєві моменти. Згідно із Законом “Про страхування” форми типового договору і порядок проведення обовязкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Принцип обовязковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обовязково застрахувати передбачений законодавством обєкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому. У Законі України “Про страхування” наведений перелік видів обовязкового страхування, які здійснюються в нашій країні. Це: 1) медичне страхування; 2) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори; 3) державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ; 4) державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 5) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів; 6) державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури; 7) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів; 8) державне особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні; 9) державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій; 10) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів; 11) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; 13) державне страхування спортсменів вищих категорій; 14) державне страхування працівників державної лісової охорони; 15) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 16) страхування життя і здоров'я суддів; 17) державне страхування донорів крові та