Правовий захист підприємництва

зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому законодавством забороняється недобросовісна конкуренція. Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом правопорушень в підприємницькій діяльності. Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому рівні вперше було визначене в ст. 7 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад засади захисту від недобросовісної конкуренції тощо). Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії: По-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця. По-друге створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. По-третє - це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі субєкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території. Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку. Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби. З метою посилення захисту від недобросовісної конкуренції було прийнято спеціальний закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який введено в дію з 1 січня 1997 року.13 Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих субєктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Згідно ст.1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначають слідуючі дії: - по-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого субєкта тобто підприємця; - по-друге створення перешкод підприємцям в процесі конкуренції на досягнення неправомірних переваг у конкуренції; - по-третє це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі субєкти (підприємці), їх обєднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх обєднання, що не є субєктами підприємницької діяльності, у звязку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території. 2.2. Неправомірне використання ділової репутації господарського субєкта (підприємця) Неправомірне використання ділової репутації підприємця як правопорушення передбачає зокрема такі дії: - неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; - неправомірне використання товару іншого виробника; - копіювання зовнішнього виду виробу; - порівняльна реклама. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, спричиняє матеріальну і моральну шкоду діловій репутації підприємця.14 Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення його права на індивідуалізацію його як юридичної особи і яке відрізняє від інших субєктів підприємницької діяльності схожих з ним, яке охороняється законом. Вимоги до найменування підприємства.15 Тобто в найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня, тощо), вид (приватне, колективне, державне) і інші. Розуміється, що це правопорушення містить і свавільне використання найменування іншого підприємця. Неправомірне використання знаків для товарів і послуг також розповсюджений вид правопорушень. Як відомо, знак для товарів і послуг - це позначення, яке відрізняє товари одних підприємців від однорідних товарів інших підприємців. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93р. визначає, що право на знак посвідчується свідоцтвом, яке надає його володарю виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд. Воно також надає його володарю право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за виключенням коли використання знаку не визнається порушенням права володаря свідоцтва. Тому можна прийняти до висновку, що неправомірним визнається будь - яке використання знака для товарів і послуг третіми особами без дозволу його володаря в тому числі і використання його на товарах і при наданні послуг.16 Необхідно відмітити, що Україна в 1992р. приєдналась до Паризької конвенції по охороні промислової власності, яка передбачає охорону товарних знаків. Але на практиці охоронні заходи, які передбачені Паризькою конвенцією в багатьох випадках є неефективними в боротьбі з такими порушеннями в умовах нецивілізованого ринку. Більш того, при переході країн СНД до ринкових відносин збільшилась кількість спроб реалізувати вироблену продукцію під прикриттям чужих товарних знаків. Наприклад з 66 тис. товарних знаків, які користувалися правовою охороною на території колишнього Союзу РСР, біля 40 тис. Належали іноземним володарям