Податкова політика України

ефективності податкової системи. Основне протиріччя при формуванні податкових систем полягає в неузгодженості потреб у податкових надходженнях із можливостями їхнього отримання.

Податкова система України на сучасному етапі розвитку

Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку. Так, у 1995 р. надходження усіх видів податків і відрахувань забезпечили 63,3% доходів бюджету, а в 1999 р. 61,4%. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів. Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підгрунтя для удосконалення системи оподаткування. Чинна податкова система зазнає нищівної критики як з боку наукових кіл, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає, що ця критика грунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, вона позбавлена глибокого аналізу фінансових звязків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на субєктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності субєктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необгрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень. Аналіз економічної ситуації в державі та підсумки виконання зведеного й державного бюджетів України за 1999 рік підтверджують, що без внесення змін до системи оподаткування, без вжиття радикальних заходів щодо відродження вітчизняного виробництва й упорядкування державних видатків змінити ситуацію на краще не можна. Розглянемо основні риси податкової системи України. І. Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. До обєктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести: 1. Неможливість одночасного реформування відносин власності. Існування ж державної власності й державних підприємств викликає необхідність їхньої певної державної підтримки, а в умовах існування платежів із прибутку цих підприємств зміни їх відповідною системою податків, які б давали змогу акумулювати достатні для такої підтримки кошти. 2. Неможливість повної і швидкої комерціалізації охорони здоровя, освіти, науки, культури, які потребують значних державних коштів. 3. Необхідність зростання державних витрат на соціальний захист населення внаслідок падіння рівня життя під впливом економічної кризи та інфляцій. Перші дві причини могли пояснити високий рівень оподаткування на початку 90-х років. У подальшому вони мали зумовити його зменшення внаслідок як падіння частки державної власності, так і постійного скорочення витрат на розвиток соціально-культурної сфери. Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині субєктивного фактору. Основні серед них такі: 1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування. 2. Помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки. 3. Зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування. Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений обєктивними причинами і обставинами. ІІ. Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація. Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств. Тому з панівною думкою про те, що основу податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом. ІІІ. Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадян. Глибинною причиною відмінностей у структурах прямого оподаткування є відмінності у структурі ВВП. Так, якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1996 р. становила 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, частка прибутку відповідно: 30,8%, 37%, 34,2%, то в Україні у 1998 р. при частці прибутку 30,8% частка зарплати становила лише 33,8%. Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку