Податок на прибуток підприємств

термінова відстрочка сплати податку, який належить внести підприємствам до бюджету в календарному році. Він є новим елементом в оподаткуванні доходів підприємств, який було введено з 1 січня 1992 року. До цього часу відстрочка платежів у системі взаємовідносин підприємств з бюджетом законодавчо не передбачалась. Надання податкового кредиту відіграє певну роль у забезпеченні регулюючої функції податку на доходи. Відстрочка сплати податку дає можливість підприємствам спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Ефективність функціонування податкового кредиту залежить від того, на які цілі й за яких умов він надається. Згідно з чинним законодавством податковий кредит надається в таких випадках: 1. якщо сума податку на доходи, обчисленого за звітний період, перевищує 50 % суми доходу, який спрямовується до фонду нагромадження, за умови, що підприємство реалізує вироблену продукцію (роботи, послуги) за регульованими цінами в обсязі, що перевищує 70 % усього обсягу реалізації продукції (робіт, послуг); 2. при організації виробництва промислових товарів народного споживання, продуктів харчування, дитячого одягу та взуття, дитячого харчування, медикаментів і медичного обладнання, інвалідної техніки, культурно-побутового та виробничого призначення, будівельних матеріалів, якщо випуск цієї продукції є непрофільним для підприємства; 3. якщо малі підприємства придбали й експлуатують обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого малого підприємства (в тому числі для реалізації цих робіт), і для захисту природного середовища від забруднення. Кабінет Міністрів України має право надавати податковий кредит на інші цілі й на інших умовах, ніж це вказано вище, за рахунок сум податку, що зараховуються до державного бюджету, якщо кошти від зменшення податку спрямовуються на фінансування загальнодержавних потреб. Щоб скористатися правом на одержання податкового кредиту, підприємству необхідно укласти угоду з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укладання кредитних угод із комерційними банками. У кредитній угоді обумовлюються: · строк початку погашення податкового кредиту; · період погашення; · розмір процентів на суму наданого податкового кредиту; · інші умови. Відповідно до чинного законодавства строк початку погашення податкового кредиту встановлено не пізніше як через два роки після надання кредиту, а розмір процента - не менший за процент інфляції, визначений на період кредитної угоди відповідним органом, і не менший від офіційного індексу інфляції. Період погашення встановлено не менше 5 років, але за умов, що на інше не погоджується платник. Інші умови надання податкового кредиту не повинні обмежувати права кредитонадавача, передбачені законодавством, і зменшувати поточні надходження податків до державного бюджету. Податковий кредит надається платникові із сум авансових платежів, що нараховуються у встановленому порядку, і виплачується протягом року. Згідно із законодавством сума податкового кредиту не може зменшувати суму авансового платежу більш як на 50 % і перевищувати 50 % річного податку незалежно від того, в якій послідовності та пропорції використовується податковий кредит платником. Якщо підприємство порушує кредитну угоду, вся сума податкового кредиту стягується податковим органом за рішенням суду або арбітражного суду.

Контроль податкових інспекцій за розрахунками з бюджетом. Попередня (камеральна) перевірка підприємств, об'єднань та організацій з питань дотримання ними податкового законодавства, правильності обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток (доход) здійснюється безпосередньо в податковій інспекції в присутності головного бухгалтера, який здає звіт. Перевірці підлягають такі питання: 1. повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход); 2. наявність у поданих документах усіх необхідних реквізитів; 3. узгодженість звітних даних; 4. послідовність даних у формах звітності; 5. відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків податку на прибуток (доход), даним, відображеним у звітності; 6. правильність складання розрахунку податку, визначення сум і строків сплати або повернення з бюджету належних сум. При перевірці повноти і своєчасності подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход) необхідно впевнитися, що подано всі передбачені законодавством бухгалтерські документи за встановленими формами й у встановлений строк. На кожному документі повинні бути назва підприємства (організації), його адреса, підписи керівника й головного бухгалтера, кругла печатка і штамп. Узгодженість звітних даних перевіряється шляхом порівняння однойменних даних у різних формах звітності. Наприклад, величина балансового прибутку, відображена у формі 1 (Баланс підприємства), повинна дорівнювати величині балансового прибутку, відображеній у формі 2 (Звіт про фінансові результати та їх використання). При перевірці послідовності звітних даних зіставляються показники на кінець попереднього звітного періоду й на початок нинішнього. Якщо вони збігаються, то послідовність звіту дотримується. При виявленні порушень за пунктами 1 - 4 звіт може бути не прийнятий податковим інспектором і повернений бухгалтеру на доопрацювання. Перевіряючи правильність складання розрахунку податку на прибуток (доход), необхідно звернути увагу на те, щоб дані, відображені в розрахунку, збігалися з відповідними даними, відображеними в декларації. Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток (доходи). Вона здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальними графіками перевірок, які даються по кожній ділянці роботи. У плани й графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можуть провадитися, як тільки виникає необхідність, але не рідше одного разу на 2 роки. Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програма складається виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку (доходу), правильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим перевірці підлягають такі питання: 1. Достовірність обліку затрат на виробництво й витрат обігу, а саме: а) правильність визначення вартості сировини, основних матеріалів, палива й запчастин, списаних на виробництво у звітному періоді; б) дотримання