Місцеві податки в розвинених країнах

муніципальний фонд, переданий у розпорядження бургомистрата, що розпоряджається їм за своїм розсудом, і цільові засоби. Останні витрачаються на утримання поліції, соціальне забезпечення. Цільові асигнування серйозно стримують самостійність бургомистратов у розпорядженні фінансовими ресурсами міста. Але уряд країни вважає, що в таких областях, як охорона порядку, соціальне забезпечення, необхідно домогатися визначеного рівня обслуговування кожного жителя Нідерландів незалежно від того, у який із 11 провінцій або на території якого з 750 муніципалітетів він мешкає. Цей приблизно однаковий рівень дотримується від міста Катвоуд, де біля 300 жителів, до Амстердама, населення якого - майже 700 тис. чоловік. У бюджетах міст Фінляндії, навпакии, домінують власні прибутки. Статті прибутків бюджету міста Хельсінкі на 1990 р. (млн. марок):

Податки 7053,3 Збори 4440,5 Державні субсидії 1879,2 Позички 332,9 Інші прибутки 2781,3 Обсяг бюджету м. Хельсінкі, як бачимо, складає біля 16,5 млрд. марок. З них майже 14,3 млрд., або 86% - власні прибутки. На позички припадає лише 2% загального обсягу прибутків. Муніципалітет Токіо віддає перевагу в основному обходитися своїми ресурсами, заснованими на податках. У середині вісімдесятих років державні субсидії в обсязі бюджету міста не перевищували 9%. Потрібно відзначити, що в інших містах Японії їх питома вага в середньому в два рази вище. Орієнтація на власні прибутки і на збалансованість бюджету посилилася після фінансової кризи, що охватили ряд великих міст світу в 70-х роках. Наприклад, бюджет м. Токіо був зведений із дефіцитом у 376 млрд. йєн. У той же час майже у всіх країнах місцеві органи керування не мають права податкової ініціативи. Види податків затверджуються центральним урядом ( у США - це прерогатива штатів ), а питання про ставки вирішує міста. У деяких країнах центральний уряд формально дозволяє місцевим органам самим встановлювати податки. Але в цьому випадку воно лишає за собою контроль за їх ставками та сумами. Самостійною ланкою місцевих фінансів є фінанси підприємств, підпорядкованих муніципалітетам. Звичайно це підприємства транспорту, енергетичного господарства, водопостачання, житлового господарства, водоочистные і каналізаційні спорудження, дорожні підприємства. У місцевих бюджетах враховуються тільки прибутки або збитки від їхньої діяльності і лише в окремих країнах включаються валові прибутки, а у видаткову частину бюджету - усі витрати на їх поточну діяльність. Прибутковими є, як правило, морські і повітряні порти, енергетичні господарства, водопостачання. Але прибуток відповідних підприємств звичайно не вилучається в міський бюджет, а використовується на їх власний розвиток. У бюджеті ж міст він просто враховується. Збитковою галуззю майже всюди стає міський пасажирський транспорт.

Структура прибутків місцевих бюджетів, у %

США Англія Франція ФРН Японія Місцеві податки 65 36 60 45 33 Субсидії уряду 23 30 25 24 40 Неподаткові прибутки 12 34 15 31 27 З них від: - місцевих підприємств 6 7 8 6 6 - місцевої власності 2 14244 - штрафів, зборів, послуг, добровільних внесків 4 13 5 21 17 Державні і місцеві фінансові системи через податки роблять сильніший вплив на розвиток економіки. Підводячи результати, визначимо основні цілі сучасного податкової політики держав із ринковою економікою. Вони орієнтовані на такі основні вимоги : · податки, а також витрати на їхнє стягування повинні бути по можливості мінімальними. Ця умова найбільше тяжко дається законодавцям і урядам у їх прагненні збалансувати бюджети. Але так дуже легко зводити податкову систему лише до чисто фіскальних функцій, забув про необхідність розширення податкової бази, про функції стимулювання виробничої і підприємницької діяльності, підтримки вільної конкуренції; · податкова система повинна слугувати більш справедливому розподілу прибутків, не припускається подвійне обкладення платників податків · ; податкова система повинна відповідади структурній економічної політика, мати чітко окреслені економічні цілі; · порядок стягування податків повинний передбачати мінімальне втручання в приватне життя платника податків · ; обговорення проектів законів про оподатковування повинно носити відкритий і гласний характер.

Список використаної літератури:

1. Булатов А. Налоговые гавани и оффшорные центры Европы. // Внешняя торговля, 1992, №11-12. 2. Улыбышева Е.Н. Гармонизация в налоговой сфере ЕС: влияние на международные связи. // Мировая экономика и международные отношения, 1995, №4. 3. Черник Д. Налоги в странах с развитой рыночной экономикой. // РЭЖ,1992,№7.