Організація праці

досліджень праці, а саме процесу її нормування служить так звана додаткова трудомісткість і матеріаломісткість. З точки зору дослідження праці розрізняють основну і додаткову трудомісткість та матеріаломісткість. Це по суті своїй теоретичне розділення в дійсності дозволяє визначити напрями досліджень, що мають за мету зниження непродуктивних затрат праці і втрат робочого часу, трудомісткості і матеріаломісткості, а завдяки цьому досягнення росту продуктивності праці і покращення економічних результатів. Основна трудомісткість це трудомісткість, яка була б необхідною, якщо б ідеально сконструйований виріб вироблявся на правильно підібраних машинах із застосуванням найбільш досконалих методів праці і без втрат часу.

Основна трудомісткість.

Додаткова трудомісткість: – викликана неправильною конструкцією виробу; – обумовлена недосконалими методами виробництва. Час витрат: – з організаційно технічних причин; – з причин, що залежать від робітника.

Рисунок 1.

Додаткова трудомісткість це додатковий робочий час, витрачений на виробництво виробу при неправильних організаційно-технічних умовах. Він виражається різницею між фактичною і основною трудомісткістю, а також витрат робочого часу є основною метою дослідження і вдосконалення процесів праці. Додаткову трудомісткість визначають: 1. Неправильна конструкція виробів, тобто недостатня технологічність конструкції; недостатній степінь типізації виробу або його частин; невідповідні технічні умови на матеріали; надто високі вимоги, що висуваються до якості продукції; 2. Недосконалі методи виробництва, а саме неправильний підбір або використання машин та інструментів; неправильні параметри технологічного процесу; невідповідний розподіл робочого процесу на операції, що приводять до зайвих маніпуляцій з предметами праці і до зайвого руху виконавців; неправильне виконання робочих функцій, що приводить до зайвих рухів і зусиль робітника; 3. Час , витрачений з організаційно-технічних причин, тобто велика різнорідність виготовлюваних підприємством виробів і повязані з цим дрібні серії виготовлюваної продукції; зміни конструкції виробу в ході його виробництва; помилка планування виробництва і недогляд в роботі транспорту, що викликають затримку в забезпеченні засобами виробництва і матеріалами; поганий технічний стан або аварії машин і обладнання, обумовлені неплановим і недостатнім доглядом за ними і несвоєчасним ремонтом; нечітка робота відділу інструментального господарства, що приводить до простоїв на робочих місцях; невідповідні умови праці, що викликають зниження продуктивності праці; недостатній рівень безпечності гігієни праці; 4. Час витрачений з причин, що залежать від робітника, тобто запізнення, неявки на роботу, необгрунтовані перерви, низька інтенсивність праці; недостатня якість праці, що приводить до виникнення браку; недотримання правил техніки безпеки, що приводить до перерв в роботі або непрацездатності. Все перераховане вище визначає напрями дослідження праці, його обєм і предмет, а також задачі вдосконалення процесів праці. Перелічені факти, які негативно впливають на трудомісткість в бік її зниження, і на виробничий процес в цілому, частково є нормованими. Розгляд з метою усунення непродуктивних її витрат вимагає по елементного аналізу, і, як результат, складається чітко визначені міроприємства по зниженню втрат. Заходи по усуненню ненормованих затрат праці тісно повязані з попередніми і носять організаційний характер. В результаті проведеного аналізу в АТ “Ватра” нами виявлені непродуктивні втрати часу з таких причин: 1. Введення нового і модернізація діючого обладнання; 2. Зміна технології виробництва на деяких ділянках виробничої діяльності з впровадженням більш прогресивної технології; 3. Покращення конструкції виробів; 4. Відсутність автоматизації процесів на етапі постачання робочого місця робітника необхідними заготовками, оснащенням і інструментами; 5. Перебої в постачанні електроенергії з організаційно-технічних причин; 6. Перебої в постачанні матеріалами з вини керівництва підприємства або транспортних організацій; 7. Завищені норми часу на виготовлення продукції; 8. Закінчення строку дії тимчасових норм, встановлених на період освоєння нової продукції, техніки, технології і нових форм організації виробництва та праці; 9. Невідповідна до нових технологій і техніки кваліфікація працівників; 10. Низька дисципліна праці на деяких етапах виробництва. Усунення даних причин вимагає застосування гнучкої системи управління техніко-організаційним розвитком виробництва і критичного ставлення до стану організації виробництва і менеджменту в АТ “Ватра”. Слід звернути належну увагу на наступні етапи системи управління техніко-організаційним розвитком: 1. Розвиток організації, планування і управління виробництвом. 1.1. Вдосконалення організації підготовки виробництва. 1.2. Підвищення рівня кооперації, спеціалізації і комбінування виробництва. 1.3. Раціоналізація основних виробничих процесів. 1.4. Організація технічного контролю якості. 1.5. Вдосконалення організації допоміжних і обслуговуючих процесів. 1.6. Покращення оперативного управління виробництвом. 1.7. Підвищення рівня механізації управлінської праці, вдосконалення обліку, звітності і діловодства. Впровадження перелічених заходів прямим чином здійснюють глобальний вплив як на саму організаційну структуру, так і на окремі етапи виробництва. Але конкретне значення для складання проекту заходів, які мають на меті усунення непродуктивних втрат має: 2. Вдосконалення організації праці. 2.1. Розділення і кооперація праці на основі впровадження колективних його форм, суміщення професій, розширення зон обслуговування. 2.2. Організація і обслуговування робочих місць на основі впровадження типових проектів. 2.3. Вивчення і поширення передових прийомів і методів праці. 2.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка кадрів. 2.5. Вдосконалення нормування праці. 2.6. Покращення умов праці. Особливу увагу ми звернули на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів, вдосконалення нормування праці і дисципліни праці, так як на нашу думку реалізація цих заходів в АТ “Ватра” дасть найсуттєвіші впливи як на процес виробництва в цілому та досягнення високих економічних результатів, так і на процес нормування, зокрема.

3.2. Організація робіт по встановленню нових, діючих і впровадженню технічно обгрунтованих норм праці. Роботу по встановленню нових і перегляду діючих норм праці проводять на основі рекомендацій по організації нормування праці і встановленню нових і зміни діючих норм виробітку, часу і обслуговування в виробничих галузях народного господарства, затверджених Держкомпраці України. Заміна діючих норм виробітку, часу обслуговування і нормативів чисельності необхідна по мірі впровадження організаційно-технічних міроприємств, що забезпечують ріст продуктивності праці: введення нового і модернізація діючого обладнання, впровадження прогресивної технології, вдосконалення оргтехоснащення і інструменту,