Поняття та сутність менеджменту

має багато різних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це вимагає необхідність класифікації цілей. 1. рівень абстракції - глобальна мета характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства. Вона дає уявлення про суспільне призначення організації. Може бути спільною для кількох організацій. - місія організації характеризує погляд на причину існування організації з позиції самої цієї організації. Деталізує статус організацій і надає орієнтири для визначення її задач. Не може бути спільною для кількох організацій. - задачі організації це заяви організації про те, як, за допомогою чого вона збирається виконувати свою місію. Формувлюється у конкретних показниках діяльності і розраховані на певні строки. Вони являють собою спеціфічні для данної організації шляхи реалізації місії. Є індивідуальною для кожної організації. 2. обєкт спрямованості - фінансові цілі - виробничі цілі - ринкові цілі - цілі повязані з персоналом - цілі повязані з дослідженнями та розробками 3. ступінь відкритості - офіційно проголошені цілі - неофіційні (латентні, закриті, таємні) цілі (дослідження, розробки) конкурентна політика 4. організаційний рівень загальнокорпоративіні цілі дивізіональні цілі групові індивідуальні 5. часовий інтервал - довгострокові цілі - середньострокові цілі - кроткострокові цілі Критерії правильно сформульованих цілей: 1. конкурентність та вимірюваність 2. зорієнтованість у часі 3. реалістичність, досяжність 4. несуперечливість, узгодженість, взаємоповязаність 5. сформульовані письмово Цілі сформульовані з урахуванням зазначених умов, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності. Управління за цілями (МВО). Це один з практичних інструментів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників. Сутність МВО: загальні цілі організації розбивають за каскадом цілей. При цьому цілі діяльності кожного виконавця мають сприяти досягненню цілей його начальника. Якщо кожен виконавець досягає поставлених перед ним цілей, тоді своєї мети досягає група, підрозділ, організація вцілому. Отже сутність концепції МВО полягає у тому : 1) кожному співробітнику визначити мету його діяльності 2) забезпечити взаємозвязок таких цілей 3) забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети Етапи процесу управління за цілями 1. Постановка цілей - формулювання довгострокових цілей і стратегій - розробка загальнокорпоративних цілей - визначення дивізіональних цілей - встановлення індивідуальних цілей 2. Планування дій - ідентифікація дій (задач) необхідних для досягнення цілей - встановлення взаємозв/язків поміж такими діями - делегування повноважень і визначення відповідальності за кожну дію - визначення часу необхідного для виконання дій - визначення ресурсів необхідних для виконання дій 3. Самоконтроль це систематичне відслідковування та оцінка досягнення цілі самим виконавцем без зовнішнього контролю 4. Періодична звітність - оцінка прогресу у досягнені мети керівником - оцінка досягнення загальної мети та підсилення впливу На відміну від традиційного процесу встановлення цілей, у процесі МВО керівник визначає цілі підлеглих не одноособово (цілі не навязуються підлеглим). У процесі МВО керівник та підлеглий співпрацюють, встановлюючи цілі діяльності підлеглих. При цьому розуміється, що ступінь досягнення мети буде основним критерієм оцінки і винагородження діяльності підлдеглого. Переваги та недоліки управління за цілями (МВО). Переваги: 1. Процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру управління. Завдяки МВО чітко визначається, хто за що відповідає в організації в процесі досягнення її загальної мети. 2. Процес МВО забезпечує цілеспрямовану мотивацію робітників. Оскільки робітники особисто приймабть участь у процесах постановки цілі своєї діяльності і мають можливість вкласти свої ідеї в опрацювання цілей ю Чітко різуміють компетенцію, сферу діяльності тощо. 3. Процес МВО допомогає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат , а не процес роботи). Прцес МВО є одним з головних інструментів оцінки діяльності менеджерів організації.(Менеджери реально не створюють продукт). Недоліки: 1. Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визначені цілі діяльності для підлеглих 2. Вищим керівником не завжди вигідно доводити конкретні цілі діяльності до кожного підлеглого 3. МВО вимагає: а) встановлення короткострокових цілей б) значної бюрократії в) високої кваліфікації персоналу

3. Стратегія взаємоповязаний комплекс заходів, щодо підвищення життєздатності організації. У прагматичному плані стратегія генеральна довгострокова програма (образ дій) та порядок розподілу пріорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Основні елементи стратегії : 1. сфера стратегії засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Це означає, що стратегією мають бути визначені такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які: а) враховували б сприятливі можливості і загрози, які виходять з нього б) дозволяли би організації досягати за таких умов своїх цілей 2. розподіл ресурсів вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Це означає, що стратегією мають бути визначені підрозділи: а) перспективні туди, куди спрямовуються ресурси б) безперспективні звідки забираються ресурси 3. конкурентні переваги визначення переваг організації порівняно з її конкурентами. Це означає, що стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності 4. синергія як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції усіх можливостей організації. Рівні стратегії : 1. корпоративна або загально-корпоративна стратегія опрацьовується вищим керівництвом на рівні всієї організації, її завдання в широкому розумінні знайти відповідь на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися організація?” Загально-корпоративна стратегія визначає: - місію організації - види та ринки її діяльності - бажане зростання - рентабельність На базі загально-корпоративної стратегії опрацьовується стратегія бізнесу . 2. стратегія бізнесу є подальшою деталізацією загально-корпоративної стратегії, але орієнтованої на конкретний структурний підрозділ організації. Вона спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі. “Як використати свої конкурентні переваги?” 3. функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за певними функціями (виробництво, фінанси, маркетинг тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального виконання ресурсів організації вцілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами. “Як оптимально використати всі ресурси фірми?” Усі 3 рівні стратегії тісно повязані і вцілому утворюють так звану “піраміду стратегій.