Поняття та сутність менеджменту

*Тема 1 : ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ. План . 1. Організація як відкрита система . 2. Менеджмент як наука та мистецтво . 3. Менеджери в організації .

1. За визначенням Честера організація це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей . Усі організації мають загальні для них характеристик : 1. всі організації використовують 4 основні види ресурсів: n людські n фінансові n фізичні n інформаційні 2. будь-яка організація є відкритою системою 3. розподіл праці в організації може бути : n горизонтальний n вертикальний Наявність горизонтального вимагає наявність вертикального . Діяльність повязана з координацією регулюючої діяльності окремих виконавців в широкому розумінні називається управління. Глобальною метою діяльності організації є досягнення успіху. Складовими успіху виступають: 1. виживання 2. результативність та ефективність За словами Дракера результативність є наслідком того, що робляться потрібні, слушні речі, а ефективність є наслідком того, що правильно (вірно) створюються ці самі речі . Результативність є передумовою ефективності.

2. Поняття “менеджмент” походить від латинського manus “рука”. Спочатку воно означало “дбайливо вести господарство” та інше. Це слово вібрало в себе усі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і спільної роботи. У широкому розумінні менеджмент це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду втіленних в діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використаня праці, інтилекту та мотивів поведінки інших людей. У вузькому прагматичному плані сутність менеджменту краще за все сприймається через системний підхід. Робота менеджерів в організації полягає в тому, аби поєднати та скоординувати використання усіх “входів” в організацію для досягнення цілей (певних “виходів” з організації). Тому у вузькому розуміні менеджмент це процес планування, організації, лідерування та контролю організаційних ресурсів для результативного досягнення цілей організації . З означення функції менеджменту логічно виконуються в певній послідовності , яка і утворює поняття цикл менеджменту . Складається враження існування циклу менеджменту обумовлює дискретність процесу управління. Мистецтво менеджера полягає у вмінні менеджера пристосувати науку управління до особливостей : 1) власного характеру 2) підлеглих 3) сфери діяльності фірми Висновок: наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одна одну.

3. Ознаки діяльності менеджера: 1. керує роботою кількох співробітників 2. управляє частиною або усією організацією, на якій працює 3. отримує певгні повнолваження та приймає рішеня в межах повноважень, які будуть мати наслідки для інших співробітників . Сфери та рівні менеджменту: 1. елементи зовнішнього середовища непрямого впливу: n правове n політичне n міжнародне n екологічне n …………. 2. елементи зовнішнього середовища прямого впливу : n постачальники n партнери n конкуренти n ……………. У відповідності до цього менеджер може взяти будь-який з цих окремих елементів внутрішніх елементів. Отже, можна сказати про існування різних сфер менеджменту (основні виробничий, фінансовий менеджмент, управління персоналом, управління дослідженнями та розробками, фінансовий та управлінській облік, маркетинг, загальна адміністрація тощо). В залежності від того скількома компонентами організації управляє менеджер розрізняють рівні управліня : n вищий n середній n нищий До менеджерів вищого рівня відносяться невилика група керівників організації. На вищому рівні формулюють організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні засоби її реалізації, приймають принципово нові рішення. Середнього рівня менеджер відповідає за розвиток та реалізацію оперативних планів та реалізація процедур впровадження таких рішень. До цього прошарку входять керівники виробничих та функціональних підрозділів організації. Нижчий рівень менеджменту здійснює управління та координацію діяльністю операційних виконавців. Характерна риса полягає у тому, що вони керують лише виконавцями керівники груп, секторів, майстри, бригадири і т.д. Ролі менеджера в організації .(самостійно) За Мінцбергом : - міжособові ролі - інформаційні ролі - ролі, повязані з прийняттям рішень

Якості необхідні менеджеру (розшифрувати) 1. Технічні здібності 2. Аналітичні здібності 3. Діагностичні 4. Спроможність взаємодіяти з людьми 5. Концептуальність

Тема 2: ПЛАНУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ. 1. Сутність планування як функції управління . 2. Цілі управлінського планування. 3. Стратегічне планування .

Цілі : 1. Зясувати сутність планування як функції управління 2. Класифікувати цілі управлінського планування та обговорити сутність процесу МВО . 3. Розкрити зміст процесу стратегічного управління 4. Охарактеризувати методи вибору загальнокорпоративної стратегії та стратегії бізнесу.

1. Планування процес визначення цілей діяльності організацій та прийняття рішень щодо їх досягнення. Зміст процесу плануваня зводиться до знаходження відповіді на 3 запитання : - де організація знаходиться у даний момент? Який стан? - чого організація прагне досягти? - як організації потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися? Етапи процесу планування: 1. Визначення цілей діяльності організації . 2. Опрацювання стратегії діяльності організації . 3. Надання стратегії конкретної форми, тобто перетворення стратегії у конкретні дії. Типи планів в організації: 1. За широтою охоплюваної сфери а) стратегічні визначають головні цілі в організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення таких цілей б) оперативні плани, у яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий період рішення щодо того: - що конкрето потрібно зробити - хто повинен це робити - як це має бути зроблено 2. За часовим горизонтом планування: а) довгострокові розраховані на перспективу 3-5 років; ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них б) середньострокові від 1 до 3 років в) короткострокові складаються на період до 1 року, як правило не змінюються, мають буту стабільними 3. Заступенем конкретності: а) завдання плани, які мають чіткі, однозначні конкретно виражені цілі; їх не можна тлумачити двозначно б) орієнтири плани, які носять характер напрямку дій . Їх використання доцільне за умов невизначеності середовища, великої ймовірності непередбачуваних змін. Визначають курс дій, але не прив/язують управління до жорстких конкретних цілей, вони надають свободу до маневру. Ситуаційні фактори вибору типів плану в організації . ( як саме ці фактори впливають?) 1. Рівень менеджменту 2. Стадії життєвого циклу організації (зародження, зрост, ……, занепад) 3. Невизначеність середовища

2. Мета кінцевий стан, якого організація прагне досягти у певний момент у майбутньому. Мета це ідеальне уявлення про майбутні рубежи фірми. Будь-яка організація