Управління трудовими ресурсам як динамічна система

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Інститут менеджменту та бізнесу

КУРСОВА РОБОТА За темою “Управління трудовими ресурсам як динамічна система”

Студентки Чорномаз Ольги Сергіївни Група БТ-1 Спеціальність Управління трудовими ресурсами

Київ 1999 ЗМІСТ

1. Вступ……………………………………………………………………………3 2. Система управління персоналом:…………………………………………6 2.1. Завдання, принципи, аспекти та зміст управління персоналом…………………………………………………………….6 2.2. Елементи системи управління персоналом:………………………7 2.2.1. Кадри головний елемент системи управління людськими ресурсами…………………………………………………7 2.2.2. Кадрова політика основа системи управління кадрами……….9 2.2.3. Кадрові служби інструмент реалізації кадрової політики…….11 2.2.4. Кадрова робота засіб реалізації кадрової політики:…………..14 2.2.4.1. Аналіз робочих місць ..……………………………………………15 2.2.4.2. Планування та прогнозування персоналу……………………..17 2.2.4.3. Організація набору персоналу ……………………………….. 21 2.2.4.4. Регуляція заробітньої плати та надання пільг………………..25 2.2.4.5. Адаптація кадрів……………………………………………………26 2.2.4.6. Оцінка кадрів………………………………………………………..28 2.2.4.7. Професійне навчання та підвищення кваліфікації …………30 2.2.4.8. Планування кар\єри. Переміщення та звільнення працівників…………………………………………………………..32 3. Висновки……………………………………………………………………….36 4. Додатки ………………………………………………………………………38 5. Список літератури……………………………………………………………44 ВСТУП Управління людьми має довгу історію. Фактично появу управління людьми можна повязати з появою перших людських спільнот племін, общин, кланів, адже коли обєнуються дві людини для досягнення спільної мети, виникає необхідність координації дій, а отже один з них був змушений стати керівником. Вивчення історії розвитку людського суспільства свідчить про те, що вже в давнину були великі організації, які мали формальну структуру та відповідні рівні управління. Прикладом таких організацій може бути імперія Олександра Македонського, яка охоплювала величезні площі і обєднувала мільйони людей. Керівництво нею здійснювалось певними структурами, які включали імператора, його довіренних осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків, наглядачів за роботою рабів. Поступово, з появою більш складних соціальних організацій, виникло управління персоналом, яке з часом розвинулось у цілісну систему, перетворившись на особливу функцію управління в цілому, яка потребує спеціальних знань та навиків. Наприкінці 19 століття різко виросли масштаби виробництва, почали створюватися великі підприємства, на яких були зайняти тисячі людей. Змінилося обладнання, процесс виробництва потребував впровадження нових технологій. Виникла необхідність нового підходу до управління кадрами та наукового обгрунтування менеджменту. Вперше інтерес до управління, як до науки, зявився після виходу книги Фредеріка Тейлора “Принципи науковго управління”. На розвиток теорії управління вплинули праці А. Файоля, який почав аналізувати менеджмент системно, за функціональними рисами, такими як оперативне планування, календарне регулювання, управлянську координацію та контроль з використанням принципу зворотнього звязку; О. Шелдона; Д. Мак-Грегора, який розробив теорії “X” та “Y”, що характеризували відношення робітника до праці; Ф. Герцберга, який розробив теорію мотиваційної гігієни; А. Маслоу, автора книги “Мотивація та особистість”, що виділив пять видів потреб: фізіологічні, потреби у безпеці, у належності до певної соціальної групи, у повазі до себе та в самовираженні; та інших. Термін “менеджмент людських ресурсів” виник у 60-ті роки ХХ століття. В умовах сучасного етапу науково-технічної революції докорінним чином змінилася роль людиниу виробництві. Якщо раніше вона розглядалася лише як один з факторів виробництва, який нічим, по суті, не відрізняється від машин чи обладнання, то сьогодні вона перетворилася на головний стратегічний ресурс, головне надбання компанії у конкурентній боротьбі. Це повязано зі здатністю людини до творчості, що зараз стає основною, вирішальною умовою успіху будь-якої діяльності. У звязку з цим витрати, які повязані з персоналом, почали розглядатись не як витрати, а як довгострокові інвестиції у людський капітал, який зараз визнано основним джерелом прибутку. Ці витрати направлені на організацію медичного обслуговування, відпочинку, занять спортом, створення умов для розвитку творчості. Люди почали розглядатись як “людські ресурси”. Їх цінність як головного фактору успіху постійно зростає. В результаті поступово зявилась система управління людськими ресурсами. Вона грає вирішальну роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності та довгострокового розвитку організації на основі регулювання відношень між нею та працівниками в рамках стратегії бізнесу. Класичний підхід до управління персоналом характеризувався відношенням до людей, як до “гвинтіків” у загальному процесі виробництва, орієнтацієй на авторитарний стиль керівництва, вимагання безумовного виконання вимог, прагненням мінімізувати затарати на приваблення робітників, підвищення квалификації кадрів, вирішення соціальних питань, використанням переважно грошових стимулів індивідуальною організацією праці та його жорстокою регламентацією, зосередженістю кадрових служб виключно на “паперовій роботі”, яка не виходить за рамки фіксації процесів найму, переміщення та звільнення, планування потреб у кадрах у відповідності до завдань виробничих планів. Все керування в таких умовах зосереджено у відділі кадрів та націлено на те, щоб забезпечити навність потрібних людей в потрібному місці у потрібний час та звільнення від непотрібних.

2. Система управління персоналом. 2.1. Завдання, принципи, аспекти, зміст управління персоналом. Управління кадрами багатогранний та виключно складний процес, який має специфічні особливості та закономірності. Комплексний підхід до управління персоналом передбачає врахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів їх сукупності та взаємозвязку. Системний підхід відображає врахування взаємозвязків між аспектами та виражається у розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їх досягнення, створенні відповідного механізму керування, що забезпечить комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з персоналом. В умовах ринкової економіки управління кадрами повинно набути системності та завершеності на основі комплексного вирішення кадрових проблем, введення нових та вдосконалення існуючих форм та методів кадрової роботи. Розрізняють такі аспекти управління кадрами q техніко-технологічний відображає рівень розвитку конкретного виробництва, особливості використовуваних у ньому техніки та технологій, виробничі умови; q організаційно-економічний це питання, повязані з плануванням чисельності та складу персоналу, моральним та матеріальним стимулюванням, використанням робочого часу, організацієй діловодства, тощо; q правовий включає питання дотримання трудового законодавства; q