Система маркетингового планування на підприємстві

якою володіє фірма визначається ступінь визначеності планування на фірмі. Якщо підприємство володіє детальною інформацією, події у таких системах мають повну визначеність, а значить вони прогнозовані. Цей тип системи планування називається детермінованим.

Системи планування ,які не можуть повністю передбачити результат називаються імовірними. Варіанти імовірних систем планування:

· Планування засноване на системі жорстких забовязань · Планування засноване на особистій відповідальності · Планування пристосоване до випадкових обставин. Часова орієнтація ідей планування. Крім того типи планування різняться своїми ідеями. · Реактивне планування (націлене на минулий досвід ) · Інактивне (пристосоване тільки до сьогодення). · Преактивне (націлене на майбутнє.) · Інтерактивне (оріентоване на взаємодію усьіх найкращих, ідей минулого). У кожного типу планування є свої негативні та позитивні сторони. Горизонт планування. В залежності від того, який період часу сягають плани, складені організацією, планування розділяють на три типи: · довгострокове планування звичайно охоплює довготривалі періоди часу від 10 до 25 років; · середньострокове планування конкретизує орієнтири, визначені довгостроковим планом. Буває розраховано на більш короткий період до 5 років; · короткострокове планування це розробка планів на 1-2 роки (нерідко це річні плани). Вони мають у своєму складі конкретні способи використання ресурсів організації, необхідних для досягнення цілей, визначених у більш тривалих планах. Зміст короткострочних планів деталізується по кварталах та місяцях. Крім трьох вказаних способів розділення типів планування в залежності від того, яке значення має той чи інший тип упроцесі планової діяльності. Звідси планування розділяють на два основних типи: стратегічне та оперативне. 1.6. Сиситема планів організації. Стратегія підприємства - це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Іншими словами, розробляти стратегію дії підприємства - означає визначати загальні напрямки її діяльності. Стратегією на може бути просте визначення бажаних цілей та способів їх перетворення у життя. Стратегія повинна виходити не з приємних мрій, а з реальних можливостей розвитку підприємства. Тому стратегія - це перш за все реакція організації на обєктивні зовнішні та внутрішні обставини її діяльності. Стратегічне планування розраховують на тривалий строк, але у багатьох організаціях стратегія базується на середньостроковому плануванні. Разом з тим стратегічне та довгострокове планування процеси нерівнозначні. Стратегія - це не функція часу, а функція напрямку. Вона не просто діє на якомусь періоді часу, а включає у себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе перш за все керівник економічної організації, оскільки стратегічне планування потребує високої відповідальності, маштабних дій менеджера. Планова команда забезпечує стратегічне планування аналітичним підходом до прийняття рішень про майбутнє підприємства. Тактичне планування це прийняття рішень про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей. Тактичне планування в багатьох випадках охоплює короткостроковий та середньостроковий періоди, тобто є предметом турбот середнього та нижнього керівницького персоналу. Основне питання стратегічного планування чого хоче досягти організація. Тактичне планування зосереджує свою увагу на тому, як організація повинна досягти своїх цілей. Тобто різниця між стратегічним та тактичним плануванням це різниця між цілями та засобами. Інші відмінності: · підприємство на рівні тактичного планування, як правило, буває меньш субєктивним, тому що менеджерам, які займаються тактичним плануванням, більш доступна якісна, конкретна інформація. При тактичному плануванні застосовуються базовані на компютерних технологіях кількісні методи аналізу; · виконання тактичних рішень краще розглядається, меньш пдлягає ризику, оскількі такі рішення торкаються внутрішніх проблем; · тактичні рішення простіше оцінюються, так як можуть бути представлені в більш конкретних цифрових результатах; · для тактичного планування, крім його конкретизованого базування на середніх та нижчих рівнях керування, характерно також тяготіння до рівнів окремих підрозділів регіональних, функціональних. Оперативне планування - це практично теж саме, що й тактичне планування. Термін “оперативне” більш яскравий, ніж термін “тактичне”, підкреслює, що це планування окремих операцій у загальному господарському потоці у короткому та середньому періодах, наприклад планування виробництва, планування маркетингу та таке інше. Під оперативним плануванням розуміють також складання бюджету організації. Процес планування в організації можна поділити на декілька етапів. (Додаток 1) Причому ,слід зазначити ,що всі етапи передують один одному. Перший етап. Фірма провадить дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначає головні компоненти. Другий етап. Фірма визначає бажані напрямки та орієнтири своеї діяльності:бачення ,місія ,комплекс цілей. Третій етап. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює бажані цілі та результати досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища, які обмежують рух бажаних показників. Четвертий етап. Відбуваєтться вибір однієї з альтернативних стратегій та її розробка. Пятий етап. Підготовка остаточного стратегічного плану. Шостий етап. Середньострокове планування.Підготовка середньострокових планів та програм. Сьомий етап. Розробка річних оперативних планів та проектів на основі стратегічного плану та средньострокового. Восьмий та девятий етапи. Визначають передумови для створення нових планів. (Додаток 2). Результатом вищевикладеного являється система планів. План це комплекс інструкцій призначений для менеджерів,що визначають яку роль повинна грати кожна частина організації у процесі досягнення цілей фірми. Процес планування досить складний. Саме це і визначає комплексний характер системи планів,які можна поділити на: Стратегічний план іншими словами генеральний план фірми (складається на пять років). Стратегічні плани окремих ділових одиниць, що входять до складу фірми. Оперативні плани організації: так звані господарчі плани або “плани прибутку”. Крім того, результатом процесу планування являються програми та проекти. Плани дій любої організації можна характеризувати, як захисні або як наступальні плани. Наступальні плани притаманні великим фірмам, з могутнім економічним потенціалом. А середні та дрібні фірми приймають плани захисного характеру. План розвитку окремої ділової одиниці складається у вигляді бізнес-плану. Варіантом захисного плану може бути ліквідаційний план, тобто це план, що містить у собі певні рекомендації, які допоможуть фірмі позбавитися від непотрібних організації елементів, тобто таких, що гальмують подальший розвиток. Крім того організації складають допоміжні плани. Як приклад, нижче наводиться варіант складання плану відділу реклами на фірмі та