Система маркетингового планування на підприємстві

Звідси планування на цих підприємствах мало вторинний характер, відображало планову діяльність на центральному та галузевому рівні, а, відповідно, не мало за основу серйозного вміння аналізувати та передбачати, визначати власні цілі розвитку. Сучасний ринок ставить особливі вимоги фірмам та підпрємствам. Складність та висока рухливість внутрішньофірмових та ринкових процесів створюють нові передумови для більш серьозного застосування планування. Сьогодення вимагає певних витрат, які повинна зробити організація, якщо підходить до складання планів науково-обгрунтовано. Витрати на планування: · дослідження, · організація певного підрозділу планування, · залучення додаткового персоналу. Але завжди треба мати на увазі, що залучення певних коштів на планування доцільне лише у тому випадку, коли ці витрати призведуть до додаткового позитивного ефекту. Таким чином, мінімальними витратами, залученими для планування можна назвати такі, що забезпечують “виживання” фірми.

1.4. Особливості планування в економіці України. До факторів, що визначають планування у сучасних умовах в Україні, відносяться: · надто високий ступінь невизначеності на українському ринку, обумовлений змінами у всіх сферах суспільного життя: економічній, політичній, соціальній та духовній (непередбаченність таких змін знижує маштаби планування та робить важким складання плану хоча б на три роки вперед); · низький рівень накопичування капіталу в українських економічних організаціях, який не дозволяє здійснювати ефективні витрати на організацію планування; · відсутність ефективних юридичних та етичних норм, регулюючих поведінку підприємців. Відсутність культури вітчизняного ринку. Нині планування в основному переживає свій “інтуітивний етап” успіх у бізнесі залежить від таланту, енергії підприємця. Однак з появою стабільних економічних організацій виникають перспективи для розширення межі внутрішнього планування.

1.5. Принципи та типи планування в організації. Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності економічної організації. Правильне дотримання принципів планування надає можливість ефективної роботи підприємства та зменшує можливість відємних результатів планування. Можна виділити чотири основних принципи планування: 1. Принцип едності 2. Принцип безперервності. 3. Принцип гнучкості 4. Принцип точності 5. Принцип участі (Принципи дані по А.Файолю). Принцип єдності передбачає, що планування повинно мати системний характер. Поняття системи означає:

1. Існування сукупності елементі; 2. Взаємозв'язок між ними; 3. Наявність єдиного напрямку розвитку елементів системи.

Для кращого розуміння поняття системи необхідно використовувати категорії “координації” та “інтеграції.”- Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається у тому, що: Діяльність жодного підрозділу організації не можна планувати ефективно без урахування планів окремих підрозділів. Всілякі зміни у планах одного з підрозділів повинні бути відображені у планах інших підрозділів.Таким чином взаємозвязок та одночасність головні риси когординаціїї на підприємстві. Інтенграція планової діяльності передбачає, що в організаціїї існують різні підсистеми планування, але кожна з підсистем виходить із загальної стратегіїї підприємства. Отож, усі плани це - не просто сукупність, набір документів це іх взаємоповязана система.

Принцип участі означає, що кожний член підприємства стає активним учасником планової діяльності. Планування, що базується на принципі участі називається партисипативним. Це важливо тому, що при особистій участі у плануванні кожного члена трудового колективу стають особистими плани всього підприємства. Крім того співробітник, що займається плануванням поширює свій світогляд, розвивається як особистість. Але необхідно зауважити, що залучити до планування максимум співробітників підприємства можна лише в невеликій за розмірами фірмі. А якщо мова піде, про велике державне підпрємство, то можливості участі великої кількості членів колективу обмежені. Принцип безперервності. Основа принципу: · процес планування на підприємстві повинен бути постійним процесом у межах встановленого циклу; · розроблені плани новинні безперервно приходити на місце іншим (другий на зміну першому, третій на зміну другому і таке інше). Друге з умов безперервноті планування - постійне слідування одних планів компанії іншим - копанії, як правило, дотримують. У той же яас бувають випадки перервання компаніями процесу планування. Підприємства розробляють план на протязі певної частини року, затверджують його та припиняють планування до початку наступного періоду. Процес планування повинен бути безперервним виходячи з наступних важливих моментів: · непевність зовнішнього середовища та наявність непередбачених змін роблять необхідною постійну корекцію очікувань підприємства відносно зовнішніх умов та відповідне виправлення та вдосконалення планів; · зміняються тільки фактичні намагання, але й поняття підприємства про свої внутрішні цінні речі та можливості. Якщо фірма не буде враховувати такі зміни, запланований та отриманий результат може стати нікому не потрібний. Отже, безперервний процес планування дозволяє забезпечувати постійну присутність робітників підприємства у плановій діяльності. Принцип гнучкості стоїть у тісному звязку з принципом безперервності і полягає у здатності змінювати свою направленість планів у звязку з виникненням непередбачених обставин. Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб у них можна було вносити зміни, повязуючи їх з змінюючимися внутрішніми та зовнішніми умовами. Тому плани мають в собі так звані резерви, інакше кажучи “надбавки безпеки”, чи “подушки”. Однак існують певні межі резервів планування: · резерви, закладені в покажчиках, не повинні бути набагато більшими, інакше плани стануть не дуже точними; · занадто низькі межі тягнуть за собою занадто часті зміни у планах, що розмиває цілі діяльності підприємства. Принцип точності. Плани повинні бути конкретизовані та деталізовані у такій мірі, в якій дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. Стратегічне, довгострокове планування повинно обмежуватися визначенням основних цілей та самих загальних направлень діяльності, тому що кількість імовірної інформації про майбутнє дуже невелика, а діапазон та швидкість змін ростуть. У планах, розрахованих на короткі строки та для окремих підрозділів організації, конкретність деталей повинна стати обовязковою рисою, оскільки такі плани є інструкціями, визначаючими дії людей та колективів, які реалізують ці плани. Типи планування. Планування в організації може бути певного типу в залежності від ознак по яким відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування можна назвати слідуючі:

· ступінь невизначеності у плануванні; · часова оріентація ідей планування; · горизонти планування; Ступінь невизначеності у плануванні. В залежності від обсягу та правдивості інформації,