Основні засади зовнішньоекономічної політики України

договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань. України може самостійно набувати членства в міжнародних міжурядових економічних організаціях, вступати у відносини з міжнародними міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій. На сучасному етапі дуже актуальним є питання взаємовідносин України з ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі, була розроблена та 11 червня 1998 року прийнята Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, яка визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом. Можна стверджувати, що цей документ визначає основні засади та пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного, економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі.

4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності З метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн, наша країна здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України здійснюється за допомогою: – законів України; – передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; – економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого); – рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; – угод, що укладаються між субєктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України може здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а також самими субєктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність субєктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити: 1) захист економічних інтересів України та законних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності; 2) створення рівних можливостей для субєктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; 3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України. Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; - виступає гарантом кредитів, що надаються субєктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України; Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішніх економічних звязків і торгівлі України (деякими функціями якого є здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності, зокрема реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю. Висновки Формування зовнішньоекономічних звязків тягне за собою виникнення багаточисельних проблем, повязаних з цим процесом, преодоління яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх звязків. В даному аспекті можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку українськи зовнішніх звязків, які потребують першочергового рішення: 1) подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності; 2) поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів; 3) підвищення ролі держави, для чого потрібно: – створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх звязків та його регулювання; – формування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання регулятивної інфраструктури та правової бази; – підвищення якості продукції та надання товарного виду; – зниження рівня інфляції в українській економіці; – знаходження нових ринків збуту для українських товарів. Світові звязки України виконують різні функції. Вони потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного