Основні засади зовнішньоекономічної політики України

субєктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, надання вищезазначених послуг іноземними субєктами господарської діяльності субєктам зовнішньоекономічної діяльності України; – наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субєктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; – міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; – кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними субєктами господарської діяльності зазначених установ на території України; – спільна підприємницька діяльність; – підприємницька діяльність на території України, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних обєктів власності з боку іноземних субєктів господарської діяльності; аналогічна діяльність субєктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; – організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю субєктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; – товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; – орендні, в тому числі лізингові, операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; – операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; – роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними субєктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з субєктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; – міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством види діяльності. Зараз в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності. Зупинимось на таких видах діяльності, як експорт та імпорт. Слід відмітити, що в України забороняється: – експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу; – імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоровю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища; – імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України (Основного Закону); – експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності. На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експоту, ні його стуктура не можуть задовольнити Україну. Розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн. дол. США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання - 87,6%; машини і устаткування - 10,3%, інші товари (у тому числі послуги) - 2,1%, що вказує на дуже неефективну структуру експорту, оскільки майже 90% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн. дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4%), друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка (8,3%), далі йдуть Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5%), менша - на Азію (17,3%), Америку (10,2%) і Африку (4%). Експорт за останні роки постійно скорочується. Вивозяться гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20%, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50%. Усі ці дані вказують на те, що зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги. Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію хімічної промисловості та легкої промисловості. Проте необхідно створювати економічні барєри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари інші товари широкого вжитку. Це зменьшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво. Держава повинна забезпечити експортерам продукції з високим рівнем обробки юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні барєри), міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на міждержавних переговорах; у міжнародних організаціях) та рекламно-пропагандистський захист. Необхідно також організовувати кредитування і підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів. А разом з тим захистити нашу економіку, виробництво від низькоякісних товарів, які надходять з інших країн, для чого впроваджуються свідоцтва та сертифікати, створюються різні нетарифні барєри. 3. Основні засади взаємовідносин з іншими державами Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права. Правовий статус субєктів господарської діяльності інших держав на території України визначається цими договорами. України, згідно з Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", може укладати, виконувати і денонсувати міжнародні