Лекции по истории международных экономических отношений

в свою чергу отримала доступ до сировини. По-третє, колонізація західних земель призвела до значного збільшення обсягів зовнішньої торгівлі за рахунок збільшення обміну між метрополіями і колоніально залежними територіями. В цілому, Велика грецька колонізація стала постійним і могутнім фактором економічного розвитку Стародавніх часів.

Головна особливість і головна відмінність обміну в доісторичні часи від міждержавної торгівлі в Стародавні часи полягає в тому, що за стародавніх часів обмін опосередковується грошовими відносинами, а відтак остаточно перетворюється у власне торгівлю яка стає постійною сталою формою міжнародних економічних відносин. Гроші за стародавніх часів виникають одночасно в кількох країнах (територіях) світу. Одним із перших проявів були гроші в грецьких полісах, а також в Малоазійській державі Лідії. Першою великою державою, яка запровадила єдиний металевий грошовий знак як всередині країни так і за її межами, біла Персія. Це був "золотий дарик" грошова одиниця, названа на честь царя Дарія І, який її запровадив. Потім поширюються грошові одиниці в Греції, Південній Італії, Сицилії. В системі міжнародної торгівлі поширеними були срібні статери Коринфа. В районі басейну Егейського моря були поширені афінські тетрадрахми. Крім того використовувалася така грошова одиниця як Ефбейський талан срібла.

Походження назви "монета". Вперше монети були запроваджені в одному з храмів стародавнього Риму, який їх карбував. А оскільки цей храм носив назву Юнони-Монети, від її імені грошову одиницю, яка карбувалася в її храмі і назвали "монети".

По мірі розвитку грошових відносин поступово формуються ознаки банківської справи. Головним містом банківської справи став Рим. Спершу активну діяльність вели банкіри-аргентарії (банк-особа, тобто проявлявся в діяльності однієї особи), які здійснювали розмін монет, визначали якість монет, брали гроші на збереження, передавали за дорученням гроші від одного купця до іншого, від позичальника кредитору, виконували посередницькі функції в торгових операціях. Поступово виникають відповідні банківські документи (які нагадують сучасні векселі), пізніше з'являються біржові відносини.

Семінар №2. Міжобщинні господарські зв'язки доісторичної епохи. 1. Господарська діяльність і перші прояви міжгосподарських зв'язків в умовах становлення людської цивілізації (привласнююче господарювання до епохи неоліту основна тема розмови). 2. Неолітична (аграрна) революція та її наслідки. 3. Виникнення ремесла і його вплив на розвиток міжобщинних зв'язків (нові галузі господарювання, поглиблення спеціалізації, міжобщинний поділ праці, розширення предметної структури обміну.) 4. Доісторичні господарські зв'язки на території України (за підручником "Історія господарства Україні і світ". 5. Розпад доісторичного ладу і передумови виникнення цивілізацій стародавнього світу.

Понятійний апарат: спеціалізація, поділ праці, суспільний поділ праці, привласнююче та відтворююче господарство. Фіксований виступ: Неолітична революція та її вплив на розвиток міжплемінної господарської взаємодії. До попередньої теми. Наприкінці 1 тисячоліття до н.е. виникають нові форми організації торгових відносин. В різних регіонах купці об'єднуються в такі організації з метою захисту власних інтересів. У Стародавній Греції такі об'єднання мали назву "фіаси" як об'єднання купців-оптовиків. Функціями фіасів були: взаємне страхування, надання торгових позик, обмін інформацією і захист інтересів перед державою. У Стародавньому Римі купці об'єднувалися в колегії. Це об'єднання купців загального типу (без поділу по внутрішній спеціалізації, наприклад на оптовиків та роздрібни торгівців) з метою спільного використання грошових коштів, забезпечення торгівлі морським транспортом, відстоювання власних інтересів в провінціях через механізм довірених агентів. Колегії також забезпечували інформацією купців і торговців (щодо кон'юнктури ринків, цін на товари та іншою інформацією, що пов'язана з торгівлею за межами метрополії). В Стародавній Індії в цей період набувають поширення своєрідні купецькі корпорації, що називалися "шрені". Їхня функція зводилися до регулювання торгових відносин у відповідності з внутрішніми статутами (кожна така корпорація мала власний статут).

І ще одна характерна риса. Справа в тому що стародавні цивілізації значною мірою трималися на військовій силі. Рабовласницький лад функціонував на використанні праці рабів, на яких перетворювалися полонені, захоплені під час військових дій. По мірі визрівання суспільств Стародавнього світу, вони піднімаються до розуміння того що полонених можна використовувати на лише всередині країни, а й за її межами. Тому в Стародавні часи набуває поширення работоргівлі. Вона стає першою формою прояву міграції робочої сили.

Підводячи підсумок в характеристиці МЕВ за Стародавніх часів, ми ще раз зазначимо, що ми розглядаємо цей період, як затвердження суспільного поділу праці як в сільському господарстві, так і в ремеслі, утвердження міднародної торгівлі і двох її типів: експортно-імортну і транзитну, зазначаємо появлення і утвердження грошової системи і інфраструктурної основи грошових відносин банківської системи, і нарешті, появи перших ознак (елементів) кредитних відносин, позичкового капіталу, а також нового типу відносин, пов'язаних з примусовою міграцією робочої сили. В той же час, ми повинні зазначити, що рабовласницький устрій поступово втрачав свої потенціальні можливості. Причому, якщо Східні цивілізації поступово переходили до нового типу відносин в рамках аграрної цивілізації феодалізму, то втрата позицій і потенційних можливостей Стародавньою Грецією і Римом були досить відчутними і досить хворобливими. Основною причиною, напевно, слугував той факт, що вони були войовничими, вони виховали держави-антиподи, що змогли дати їм достойний отпір, і держави конкуренти, з якими вони змушені були конкурувати. На цій основі поступово розпадається рабовласницький устрій, розвиток продуктивних сил набуває нового характеру, а виробничі відносини поступово віддзеркалюють занепад рабовласницького укладу. В надрах рабовласництва формуються передумови виникнення нової формації: набувають нового змісту аграрні відносини, виникає досить помітний прошарок великих землевласників, значна частина колишніх рабів (особливо в Китаї, де рабовласництво носило патерналістський характер) наділяється невеличкими ділянками, і в них з'являються нові стимули для роботи, появляються нові господарства типу "колони" господарства, які велися колишніми рабами. Нового рівня набуває розвиток сільської общини: поява великих землевласників, по суті, створює нові умови господарювання, умови, котрі грунтувалися на експлуатації з боку нового класу феодалів великої маси сільського населення. В результаті складних змін в виробничих відносинах основою феодальних відносин стає земельна рента. Виникає новий етап аграрної цивілізації етап феодалізму або Феодального середньовіччя.