Вопросы на экзамен по международным отношениям и внешней политике

Ліги Націй в особі верховного комісара. Відтак Східна Пруссія була відрізана від решти Німеччини, залишаючи-ся її територією; q є) Польща одержала в жовтні 1921 р. за рішенням Ліги Націй ще південну частину Верхньої Сілезії (1/3 цього промислового району); q ж) Сілезький район Цешина, який до 1918 р. входив до складу Австро-Угорщини, з 1920 р. був поділений між Польщею й Чехословаччиною; q з) Мемельська область (130 тис. населення) спочатку була відтята від Німеччини без плебісциту й тимчасово управлялася міжнародною адміністрацією, а з 1923 р. перейшла до Литви. В цілому Німеччина втратила 1/7 своєї території та 1/10 населення. (+ мирні договори з союзниками Німеччини). 2. Проблеми колоній були вирішені шляхом установлення так званої мандатної системи (до речі, деякі делегати навіть не зрозуміли, що означає «мандат»). Ліга Націй як «спадкоємниця» Німецької та Османської імперій надавала «мандати» країнам-наступницям так званим «мандатаріям». Згідно з Версальським договором Німеччина віддавала свої «права та інтереси» в Шаньдуні (Китай) Японії. У зв'язку з цим Китай відмовився підписати Версальський договір. Громадськість США теж засудила це рішення Вільсона. Тільки в 1922 р. після Вашингтонської конференції Японія й Китай уклали угоду, за якою в 6-місячний термін Шаньдун був повернутий Китаю. 3. Проблеми репарацій: Франція вимагала від Німеччини сплатити всі збитки до 800 млрд. марок, що означало б цілковите розорення Німеччини. Ллойд-Джордж запропонував зменшити їх до 100 млрд. марок. Конференція так і не встановила ні остаточного розміру, ні терміну виплати репарацій. Домовилися, що Німеччина спочатку сплатить 20 млрд золотих марок до 1 травня 1921 р. (2/5 цієї суми мала одержати першочергово Бельгія). Значна частина повинна була сплачуватися натурою (понад 2,7 млн. т суднового тоннажу, поставки вугілля тощо). Верховна Рада союзників на конференції в Спа в липні 1920 р. за участю Німеччини лише розподілила репарації по країнах: Франції 52%, Англії 22, Італії 10, Бельгії 8, Греції, Румунії й Югославії 6,5, Японії 0,75, Португалії 0,75%. Проблема репарацій ще багато років остаточно не вирішувалася. 4. Польське питання. Франція наполягала на відновленні кордонів Польщі 1772 р., прагнучи зробити її сильною як свого союзника. Бальфур (Англія) осаджував французів: «Але ж тепер 1919 рік!» США підтримували Англію. Як уже згадувалося, Польща одержала частину німецьких територій. Польські війська окупували Східну Галичину (Західна Україна), в 1920 р. здійснили збройну інтервенцію проти України. Але поки що її східні кордони не були визначені. 5. Претензії Італії були більшими, ніж її внесок у війну. Вона вимагала Далмацію, Істрію, порт Фіуме, протекторат над Албанією тощо. Італійський прем'єр Орландо, нічого не здобувши, на знак протесту у квітні покинув конференцію. Коли він у травні повернувся, союзники вже розподілили основні території. Італії відмовили навіть на Близькому Сході й віддали лише Південний Тіроль. 6. Претензії Японії були більше враховані, бо її делегація, користуючися моментом, теж загрожувала покинути конференцію. Від'їзд двох делегацій був дуже небажаним, тому Японія одержала все жадане, крім, як уже згадувалося, Шаньдуну. 7. Радянська проблема не потрапила до офіційного порядку денного, але сама конференція, її основні органи весь час поверталися до цього питання. Росія населення 1/6 частини Землі зробила найбільший внесок у війну проти Четверного союзу, втратила більше солдатів, ніж її союзники, разом узяті. Створення радянської держави й ряду національних держав на території Росії висунули перед союзниками болюче питання щодо ставлення до Сходу. Паризька конференція перетворилася по суті на організатора антирадянської інтервенції: вона санкціонувала економічну блокаду радянської держави, схвалила захоплення Бессарабії румунськими військами, підтримала перебування німецьких військ у Прибалтиці, визнала уряд Колчака, великі держави організували широку воєнну допомогу антирадянським арміям і самі посилили збройну інтервенцію в Росії. Паризька конференція стала своєрідним штабом антирадянської інтервенції. 14 "Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз" У січні 1918 p. президент США В.Вільсон виступив з миротворчими пропозиціями («14 пунктів»). Це була зовнішньополітична програма Сполучених Штатів. Вона передбачала: q відкриту дипломатію; q свободу торгового судноплавства; q свободу торгівлі; q скорочення озброєнь; q врегулювання колоніальних питань; q евакуацію німецьких військ з території Росії, надання їй можливості самостійно визначати політику, вступити до співтовариства вільних націй; q звільнення й відбудову Бельгії; q повернення Франції Ельзасу та Лотарингії; q виправлення кордонів Італії відповідно до національних ознак; q автономію народам Австро-Угорщини; q звільнення й відбудову Румунії, Сербії та Чорногорії; q самостійність турецьких частин Османської імперії, автономію для її національних частин; q утворення незалежної Польської держави з виходом до моря; q створення загальної асоціації націй з метою надання взаємних та однакових гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності як великих, так і малих країн. Отже, у цій програмі засуджувалися несправедливі війни, національне гноблення, таємна дипломатія, проголошувався принцип самовизначення націй. У 14-му пункті своєї програми В.Вільсон запропонував створити міжнародну організацію, яка могла б забезпечити повоєнний мир. 15 "Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції" Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини сараєвського вбивства, у Великому Версальському палаці (Версальський мир). За Версальським мирним договором з Німеччиною: q Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світової війни; q Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім державам; q накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам Антанти; q Ельзас та Лотарингія поверталися Франції, управління Саарською областю передавалося на 15 років Лізі Націй; q Данциг (Гданськ) було оголошено «вільним містом»; q Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань, деякі райони Прусії й Померанії); q Данії передавався Північний Шлезвіг; q до Бельгії відійшли округи Ейпен, КДальнеді, Морене. Порівняно з 1914 p. німецька територія зменшилася на 12,5%. Загальна військова повинність у Німеччині скасовувалася. її сухопутна армія не повинна була перевищувати 100 тис. чол. й призначалася для підтримки порядку всередині країни. Німеччині заборонялося мати підводний флот, великі надводні кораблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький генштаб розпускався. Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга завширшки 50 км. по правому - оголошувалася Рейнською демілітаризованою зоною. Загальна сума репарацій була встановлена на Лондонській