Вопросы на экзамен по международным отношениям и внешней политике

2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин. Термін Міжнародні відносини (МВ) з'явився після ІІ Світової війни, але ще до цього періоду Бентам (ІІ половина XVIII - початок XIX ст.) використовував цей термін для визначення спілкування між державами. Міжнародні відносини - це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені. э Системний метод - був започаткований з 20 років ХХ ст. Міжнародна система (МС) - суть цієї системи складає взаємодію окремих держав, які є її складовими елементами. Існує багато типологій МС, але в основні їх лежать наступні критерії: q кожна система має свої типи контролю; q структура МС - співвідношення елементів системи та засіб організації елементів системи; Одним з головних принципів функціонування МС є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів МС. Контроль базується на розподілі сил та ресурсів між її акторами. Наслідком нерівності держав є міжнародна стратифікація з притаманною їй фактичною нерівністю держав. Стратифікація: 1. Наддержава q здатність до масових руйнувань планетарного масштабу; q здатність впливати на умови існування всього людства; q неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава; 2. Велика держава q істотний вплив на світовий розвиток; q вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону; 3. Середні держави q мають вплив в найближчому оточенні; 4. Малі держави q вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності; 5. Мікро держави q не здатні захистити свій суверенітет національними засобами; Три типи контролю: а) імперський - єдина держава контролює решту (сучасна епоха); б) біполярний тип контролю - дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (Холодна війна); в) баланс сил - три або більше держав контролюють дії одне одного за допомогою дипломатичних маневрів, зміні союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи); Відокремлюють три структурних виміри МС: 1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили: а) монополярна; б) мультиполярна; в) біполярна; 2. Ієрархія акторів; 3. Гомогенність - відображає ступінь згоди що існує у акторів відносно тих чи інших принципів та цінностей (Віденська система); та гетерогенність. В основі традиційно історичного підходу полягає використання поняття МС для визначення етапу у розвитку МВ в той чи інший період. 3. Типи контролю за міжнародною системою. Кожна система має свої типи контролю. Одним з головних принципів функціонування міжнародних систем є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів міжнародної системи. Контроль над МС базується на розподілі сил та ресурсів між її авторами. В історії МВ існують 3 типи контролю: 1. Імперський єдина держава контролює решту. Притаманний до сучасної епохи. 2. Біполярний тип контролю. Дві держави регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (холодна війна). 3. Баланс сил три або більше держав контролюють дії одна одної за допомогою дипломатичних маневрів, зміни союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи). 4. Структура міжнародної системи. Стратифікація: 1. Наддержава q здатність до масових руйнувань планетарного масштабу; q здатність впливати на умови існування всього людства; q неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава; 2. Велика держава q істотний вплив на світовий розвиток; q вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону; 3. Середні держави q мають вплив в найближчому оточенні; 4. Малі держави q вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності; 5. Мікро держави q не здатні захистити свій суверенітет національними засобами; Відокремлюються три структурні виміри міжнародних систем: 1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили (монополярна або мультиполярна, біполярна). 2. Ієрархія авторів. 3. Гомогенність або негетерогенність відображає ступінь згоди, що існує у авторів відносно тих чи інших принципів та цінностей. 5. Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин. Віденська система (1815-1914 або 1918 рр.): 1. Імперський принцип контролю. 2. Утворення великих колоніальних імперій та початок антиколоніальних війн (1776 рік декларація незалежності США). 3. Друга хвиля колоніальної експансії (обєктами стають держави, що колись чинили опір Китай, Японія). 4. Втрата позицій Османської імперії. 5. Утворення нових колоніальних імперій (німецька, італійська). 6. Завершення територіального розподілу, початок боротьби за його перерозподіл. 7. Початок нової епохи епохи територіально-розподіленного та засвоєного світу. 6. Версальська система міжнародних відносин. Для підбиття підсумків першої світової війни було скликано Паризьку мирну конференцію, яка розпочала роботу 18 січня 1919 p. Тепер до Парижа прибули представники 27 держав, з них 9 учасниць війни - на боці Антанти, 15 -які оголосили війну Німеччині, але не брали участі у воєнних діях, та 3 нових країни - Польща, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів та словенців. Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини сараєвського вбивства, у Великому Версальсь-кому палаці (Версальський мир). Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського. Сен-Жерменський мирний договір з Австрією було підписано 10 вересня 1919р., Нейїський з Болгарією - 27 листопада 1919р., Тріанонсь-кий з Угорщиною - 4 червня 1920 p. та Севрський з Туреччиною -10 серпня 1920 p. Версальська система мирних договорів закріплювала територіальні зміни, які відбулися в результаті першої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Англія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Англії та Франції. Ознаки Версальської системи МВ: 1. Розпад імперій. 2. Поява нових держав. 3. Перерозподіл колоній. 4. Формування регіональних підсистем міжнародних відносин внаслідок появи нових субєктів міжнародних відносин. Створена система міжнародних угод встановила Версальсько-Вашингтонську систему устрою міжнародних відносин, що зафіксувала та оформила результати першої світової війни, визначила нове співвідношення сил на світовій арені. Вона стала спробою розв'язати незліченні проблеми, об'єднати й гармонізувати суперечливі інтереси народів та держав. Втім вона мала низку суттєвих недоліків: 1. не розв'язала протиріччя між державами-переможницями й державами, які зазнали поразки; 2. не ліквідувала протиріччя між великими й малими країнами; 3. не запобігла можливості виникнення реваншизму,