Глобалізація світогосподарських зв"язків

пропорції прибутків, що отримали конкуруючі компанії галузі у всіх головних регіонах світу [41, c.95-96]. Глобалізація галузі характеризується також концентрацією капіталу, що зростає, через аквізицію та злиття компаній [35, c. 335]. Злиття, які найбільш серйозно вплинули на фармацевтичний ринок, можна дати у такому хронологічному порядку: 1989 Smithkline Beckman + Beecham = Smithkline Beecham (UK); 1994 American Home Products + American Cyanamid = American Home Products (USA); 1994 Glaxo + Welcome = Glaxo Welcome (UK); 1994 Roche + Syntex = Roche (Fr); 1996 Ciba + Sandor = Novartis (Swiss); 1996 Pharmacia (Sweden) + Upjohn (USA) = Pharmacia&Upjohn. Злиття, яке можна вважати одним з найбільш успішних у галузі, безперечно, є утворення Novartis. У Novartis йде постійне оновлення продукції. Те ж характерне й для інших лідерів світової фармацевтики. Наприклад, Eli Lilly (Великобританія) у 1998 р. завоювала ринок новими продуктами антидепресантом Ргоzас та засобом проти шизофренії Zурrеха. Компанія Merck (Великобританія) є світовим лідером по виробництву ліків від серцево-судинних захворювань, найбільшої групи лікувальних препаратів. Однак у 1998 р. зявився новий лідер серед фармацевтичних товарів Viagra, засіб проти імпотенції у чоловіків, виріб компанії Pfizer. Вважається, що це буде найбільш популярний по продажах медикамент століття [45]. В табл.2.6. представлено 20 найбільших за обсягом капіталізації ринків фармацевтичних компаній, які активно змагаються за поділ одного з найбільших глобальних ринків медикаментів. Таблиця 2.6. “Big Pharma” найбільша за рівнем капіталізації компанії за станом на 10.03.99 Капіталізація ринку, Капіталізація ринку, Компанія млрд дол. США. Компанія млрд дол. США.

Merck 198,0 Zeneca * 38,6

Pfizer 179,9 Astra * 32,3

Bristol-Myers Squibb 126,7 Monsanto 27,8

Novartis 122,9 Pharmacia & Upjohn 27,5

Roche 116,6 Bayer 24,7

Glaxo Wellcome 114,6 Hoechst*** 24,6

Eli Lilly 105,0 Sanofi** 20,8

Schering-Plough 82,9 BASF 19,9

American Home Products 82,0 Rhone-Poulenc *** 16,8

Smithkline Beecham 80,7 Synthelabo 10,8 _____________________________________________________________ Примітка: *, **, *** : планують злиття Джерело: Goldman Sachs, 15 March 1999

Наведене вище лише підтверджує, що глобалізація галузі вимагає від компаній, які прагнуть до успіху, постійної уваги до пошуку новинок, розробки найефективнішої продукції та реструктуризації підприємств з метою зростання їхньої рентабельності. Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозвязку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. Існує декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких: Ш співвідношення зовнішньоторгового обороту і ВВП; Ш прямі іноземні інвестиції, які спрямовуються в країну і з країни, та портфельні інвестиції; Ш потік платежів роялті в країну та з країни, що повязані з переданням технологій. Глобалізація на світовому рівні визначається економічним взаємозвязком між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються. Чітким підтвердженням цьому є такі тенденції: Ш за період з 1989 по 1996 рр. середньорічне зростання зустрічної торгівлі товарами та послугами дорівнювало 6,2% майже у 2 рази швидше, ніж середньорічний темп зростання (3,2%) всесвітнього ВВП за аналогічний період часу; Ш з 1989 до 1994 рр. ПІІ зросли з 4,8 до 9,6% по відношенню до всесвітнього ВВП за такий же період часу; Ш у 1970 р. співвідношення обсягів зустрічної торгівлі облігаціями та акціями до ВВП було нижче 5% у США, Німеччині, Японії. У 1996 р., тобто через більш як чверть століття, відповідні показники для цих країн дорівнювали 152, 197 та 83% відповідно. Центр ООН з транснаціонального співробітництва (UNCTC) у своїх дослідженнях глобальних потоків ПІІ повідомляє про формування кластерів ПІІ, у яких ключовими є члени глобальної тріади ЄС-США-Японія. Навколо них формуються регіональні кластери ПІІ, до яких входять 37 країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. За підрахунками UNCTC понад 40% усіх ПІІ світу розміщуються у межах цих кластерів[49]. На рис.2.1 показано потоки ПІІ в системі “тріада кластери”. Наведене вище пояснення важливості процесу глобалізації на різних рівнях наочно демонструє той факт, що найбільшим досягненням ділового життя кінця XX та початку XXI ст. було піднесення та розвиток глобальної торгівлі. Оцінюючи це, журнал “Економіст” пише: “Глобальні фірми можуть перекидати у будь-яку точку земної кулі величезні обсяги товарів з великою швидкістю”[50]. Враховуючи результати Уругвайського раунду, а також переваги, які принесли домовленості на зразок ГАТТ/СОТ, НАФТА, АПЕК, МЕРКОСУР та інші, нині кожна країна намагається збільшити обсяги свого експорту в звязку зі значним зниженням рівня торгових барєрів як у межах регіональних утворень, так і у світі в цілому.

Рис. 2.1 Кластери ПІІ Джерело: за матеріалами The Economist.

Виникає питання, чи торкнулася глобалізація України та тих процесів, що у ній відбуваються? На жаль, рівень реструктуризації економіки України поки що дуже невисокий, і уповільнені темпи реформ не дозволяють їй цілеспрямовано й ефективно брати участь у процесах глобалізації, хоча побічно ці процеси зачіпають життя кожного в Україні, незалежно від його бажання. При всій безперечній ролі ТНК в міжнародних потоках товарів, капіталу, технології не треба перебільшувати міру їх глобальності. Типова, середня з цих корпорацій виготовляє у власній країні понад 2/3 всієї продукції і використовує тут же 2/3 свого персоналу, хоч для найбільших ТНК цей “індекс міжнародності” (або “транснаціональності”) часто значно вище. Варто відзначити ще одну характерну тенденцію, повязану з глобалізацією: зростання ТНК і відповідно прямих інвестицій, що надходять з країн, що розвиваються. Їх абсолютні і відносні розміри поки невелики (51,4 млрд. дол. в 1996 р., або приблизно 14% їх загального обєму). Однак в1980-1984 рр. ця цифра становила всього 5%. При цьому мова йде передусім не про всі нові індустріальні країн Південно-Східної Азії і Латинської Америки. Масштаби цих ТНК, звичайно, істотно поступаються найбільшим ТНК з розвинених країн. Зіставлення 25 найбільших ТНК, що базуються в розвинених країнах, і 25 ТНК з країн, що розвиваються дозволяє судити про їх порівняльну потужність. У першій групі активи компаній складають від 24 млрд. до 252 млрд. дол., а їх “індекс транснаціональності” від 20 до 92%. У другій групі активи більшості компаній знаходяться в межах 1,5-8 млрд. дол., а “індекс транснаціональності” значно нижче (від 3 до 40%). Головне, однак, складається не в цьому порівнянні, а неминучому русі будь-якої країни, що досягає певного рівня економічного