Глобалізація світогосподарських зв"язків

закордонними філіалами. При цьому темпи зростання прямих іноземних інвестицій в 90-і рр. істотно випереджали темпи зростання світового виробництва (ВВП) і експорту (табл. 2.2.). Ці дані, однак, не дають повного уявлення про масштаби інтернаціоналізованого виробництва. До них треба додати такі форми міжнародної діяльності ТНК, що не відбиваються в статистиці прямих інвестицій, як субпідрядні і ліцензійні угоди з іноземними компаніями, угоди типу франчайзинг, договори про управління.

Таблиця 2.2. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) і міжнародне виробництво, 19861998 рр.

Вартість в поточних цінах (млрд. долл.) Середньорічні темпи зростання (%) 1995г.11996г. 1986-1990гг. 1991-1996гг. 1997г. 1998г. Вивіз капіталу в формі ПІІ 317 349 24,4 17,1 32,6 10,3 Накопичений обєм ПІІ ,866 3,233 18,7 11,7 18,2 12,8 Обєм продажу закордонних філіалів 5,933 6,412 17,3 4,0 12,5 8,1 Активи закордонних філіалів 7,091 8,343 19,9 11,2 13,1 17,7 ВВП 28, 264 30,142 10,7 6,4 9,5 6,6 Валове накопичення основного капіталу 6,088 10,7 4,5 12,4 - Експорт товарів і послуг 5,848 6,111 14,3 7, 4 16,2 4,5 Платежі за ліцензії і патенти 48 21,9 12,0 16,4 - Джерело: World Investment Report 1998, U.N., N.Y., 1998

При цьому різні форми інтернаціонального виробництва замінюють або доповнюють один одну в залежності від загальної стратегії тієї або іншої ТНК. Мета такої стратегії полягає в тому, щоб забезпечити з найбільшою ефективністю доступ до ринків товарів і послуг, а також до ринків факторів виробництва. В умовах зростаючої глобалізації зовнішня торгівля виявляється у все більш тісному звязку з прямими інвестиціями, розвиваючись на основі цих інвестицій, отримуючі внаслідок цього велику стійкість, постійність і передбачуваність.Ці процеси знаходять відображення і в політиці, що стосується режиму іноземних інвестицій. Загальна тенденція тут така, що нарівні з лібералізацією зовнішньоторгівельного обміну відбувається (хоч і в меншій мірі) лібералізація в області іноземних інвестицій (табл. 2.3.). Як видно переважна більшість змін, що відбулися в десятках країн протягом 1991-1996рр., передбачало послаблення обмежень, лібералізацію інвестиційного режиму. Ці дані, однак, стосуються заходів прийнятих в односторонньому порядку. До них варто додати подібні заходи, прийняті на основі дво- та багатосторонніх угод, кількість яких особливо збільшилась в 90-і рр. Так, на 1 січня 1997р. діяло більше 1330 таких угод за участю 162 країн. Таблиця 2.3. Лібералізація іноземних інвестицій, 19911996 рр. (кількість країн і кількість змін в цій галузі)

1991 г. 1992г. 1993г. 1994г. 1995г. 1996г.Кількість країн, що внесли зміни в режим іноземних інвестицій 35 43 5 7 49 64 65

Кількість прийнятих змін 82 79 102 110 112 114З них:

в напрямку лібералізації або заохочення інвестицій 80 79 101 108 106 98в напрямку посилення контролю 2 - 1 2 6 16 Джерело: World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997

Аналіз прямих іноземних інвестицій ТНК, їх масштаби і динаміка виявляють ще одну істотну закономірність: ведуча, переважаюча роль у всіх цих процесах належить найбільш розвиненим індустріальним країнам, причому не тільки як донори, звідки поступають за кордон ці інвестиції, але, і що необхідно особливо підкреслити, як реципієнти, куди прямують інвестиції. Чим більш розвинена в економічних відносинах та або інша країна, тим більше бере участь вона в сучасних умовах в цьому двосторонньому русі прямих інвестицій. Справедливо і зворотнє: менш розвинені країни в набагато меншій мірі “притягують” іноземний капітал (в формі прямих інвестиції) і, звичайно, ще менше служать джерелом таких інвестицій. Ось як виглядають ці потоки в 1980-х і 1990-х рр (табл. 2.4). Закономірним результатом цих процесів є концентрація основного масиву прямих іноземних інвестицій в розвинених країнах, передусім в країнах, що представляють три основних економічних центра сучасного світу: США, Європейський Союз, Японія. Таблиця 2.4 Приплив та відтік прямих іноземних інвестицій 19821996 гг. (млрд. долл.) Роки Розвинені Країни Країни, що розвиваютьсяКраїни Центральної та Східної Європи Усі країни Приплив ВідтікПрипливВідтік Приплив Відтік Приплив Відтік 1982-1986 43 53 19 4 0,02 0,01 615 7 1987-1991 142 183 311 2 0,6 0,02 174 195 1989 172 202 29 15 0,3 0,02 200 218 1990 176 226 35 17 0,3 0,04 211 243 1991 115 188 41 11 2,5 0,04 158 199 1992 111 171 55 19 4,4 0,02 170 191 1993 129 193 73 29 6,4 0,08 208 222 1994 135 189 84 33 0,3 0,07 226 222 1995 205 291 96 47 14,3 0,4 316 339 1996 208 295 129 51 12,2 0,6 349 346 Джерело: World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997; World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997

Показовими є дані про найбільш розвинені країни, виступаючі в ролі імпортерів капіталу ( у вигляді прямих інвестицій) (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Частка підприємств, які знаходяться під іноземним контролем, в загальному обсязі продажу обробної промисловості в 1980 и 1990рр. (%) Країна імпортер капіталу1980р.1989-1990 рр.США515Канада5148(1987)Японія52 (1987)Австралія34(1982-1983)32 (1986-1987)Франція2728(1988)Німеччина2625Ірландія46(1983)55(1988)Італія1922 (1988)Великобританія19(1981)25Швеція815 Джерело OECD (1992); nationale Statistiken. (Borrmann A., Regionalismmustendenzen in Welthandel. Baden-Baden, 1995). Звертає на себе увагу як сам порядок цих цифр, так і майже повсюдна тенденція до їх зростання. При порівнянні всієї групи розвинених країн з групою країн, що розвиваються в першій групі, природно, виявляється активний баланс по поточній динаміці інвестицій (як переважно донорів для країн, що розвиваються ), а у другий пасивний баланс (як переважно реципієнтів цих інвестицій). Ця ж тенденція безпосередньо виражається в такому показнику, як співвідношення всього обєму накопичених даною країною прямих інвестицій за кордоном, з одного боку, і такими ж іноземними інвестиціями в цій же країні, з іншою. Цей коефіцієнт в 90-і рр. виглядає таким чином.

Данія1,14Швейцарія2,03Франція1,46Японія16,86ФРН1,66Італія0,97Нідерланди1,59Іспанія0,36Великобританія1,19Австралія0,37США1,05Канада0,69Швеція3,40Бельгія-Люксембург0,79 Джерело: Daniels P.W., Lever W.F. The Global economy in transition. London, 1998

Надзвичайно показові дані! Чим більш економічно розвинена та або інша країна, тим активніше вона експортує і імпортує капітал (у вигляді прямих інвестицій) [11]. Характерною рисою в 1990-х рр. стало зростання частки країн, що розвиваються як одержувачів нових іноземних інвестицій. Якщо виключити інвестиції між країнами ЄС, на частку країн, що розвиваються в 1995 р. припало 35% всіх інвестицій, а в 1996 р. - 44%. Однак за цією цифрою по суті переховується головним чином одна країна - Китай, частка якої в цьому відношенні серед всіх країн, що розвиваються в 1996 р. становила 40%. Правда, і без Китаю прямі інвестиції в країни, що розвиваються виросли з 46 млрд. до 51 млрд. дол. в 1996 р., тобто на 11% (таким чином, із загального обєму в 84 млрд. дол. інвестицій