Інвестиційно-інноваційна діяльність спільних підприємств

рівень підприємства-виготівника нової продукціїпряма7Швидкість освоєнняпряма8Транснаціональний рівень галузіпряма 9Ціназворотна 10Авторитет покупцяпряма11Сегмент ринкуспецифічна12Комунікаціяпряма13Витрати на рекламупряма14Рівень професійної підготовки кадрівпрямаIIЗовнішні1Стан економікипряма2Політична обстановкаспецифічна3Правова базапряма4Екологічна обстановказворотна5Технічний прогреспряма6Співвідношення на ринку старої і нової продукціїспецифічна7Підвищення ефективності роботи споживачапряма8Дієвість рекламипряма9Прибутки споживачівпряма10Наявність замінниківзворотна11Невизначеністьзворотна

Таблиця 2. Аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на споживацький попит [ №24 , с.231].

2.2.Вибір інвестиційно-інноваційної стратегії діяльності спільних підприємств. Та сама мета може бути досягнута різними методами і способами. У зв'язку з цим виникає природне запитання: як визначена мета може бути практично реалізована і який спосіб її досягнення є найкращим. Намагаючися дати на нього відповідь, підприємець розробляє кілька різних варіантів стратегії і вибирає з-поміж них найбільш ефективний і придатний для власного бізнесу. Зазначимо, що під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей. При цьому стратегія завжди є багато-об'єктною. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспроможність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання [ №36, с. 53 ]. Стратегію від інших планів і програм відрізняють: комплексний характер; практична спрямованість; орієнтація на використання переваг фірми. Процес стратегічного планування (далекоглядного передбачення) є досить складним і трудомістким, але він забезпечує успіх підприємницької діяльності, оскільки: - привчає підприємця до чесного й активного ведення справ у власному бізнесі; - значно підвищує шанси підприємця не лише вижити, а й ефективно діяти в конкретному середовищі; - допомагає підприємцю чітко усвідомлювати місію своєї організації та вірогідних конкурентів. Загальна процедура формування підприємницької стратегіїї подана на малюнку. Діагностика стратегії фірми передбачає аналітичну оцінку її внутрішніх можливостей щодо задоволення потреб ринку і досягнутого ступеня їх використання. Дієздатність стратегії має визначатись за допомогою відповідних критеріїв і умов. Основними з них є такі: - наскільки стратегія фірми характеризується цілісністю; за яких умов кожна з її складових може “працювати” на загальну стратегію; - наскільки стратегія фірми “вписується” в навколишнє зовнішнє ринкове середовище (відповідає принципу сумісності з ним) з огляду на його швидкі зміни; - наскільки збалансовані між собою стратегічні цілі і матеріально-фінансові ресурси фірми; - наскільки стратегія фірми враховує потенційну можливість комерційного ризику і передбачає конкретні заходи для його мінімізації або повної" нейтралізації; - наскільки стратегія фірми відбиває обгрунтований горизонт ділового планування і терміни реалізації; які містить у собі довго- та короткострокові цілі; - наскільки стратегія фірми спирається на дії її лінійних та функціональних структур, їхні перспективні орієнтири і цінності. Аналіз діючої стратегії фірми може засвідчити, що фірма: а) перебуває у більш-менш повній відповідності з сучасною інвестиційною, виробничою і комерційно-фінансовою політикою підприємництва; б) відповідає сучасним вимогам ринку частково і потребує коригування стратегічних альтернатив; в) потребує докорінного перегляду своєї діяльності. Внаслідок перегляду результатів діяльності фірми і виявлення невідповідності між запланованими результатами та фактичними даними, може висуватися пропозиція щодо перегляду діючоі стратегії фірми. Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма у даний час, її керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій : - стратегію виживання - вона є, по суті, захисною стратегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства; - стратегію стабілізації - стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів; Стратегію зростання (наступальну) стратегію стабільного зростання обсягів продажу, прибутку капіталу, зайняття вигідних положень (ніш) на ринку (таб. 3).

Базова стратегія Показники вибору альтернатив

Можливі стратегічні альтернативи1.Стратегія виживання (захисна) 1.1.Собівартість продукції 1.2.Мінімальний рівень рентабельності І.З.Частка фірми на ринку 1.4. Чисельність персоналу

1.1.Зміна стратегії маркетингу 1.2.Зміна товарної політики 1.3.Жорстка економія ресурсів 1 4.Удосконалення управ- ління фірмою2.Стратегія стабілізації (наступально- захисна)2.1 Дохід від продажу товарів 2.2Дохід на активи фірми 2.3Дохід на акції та облігації 2.4.Швидкість оновлення продукції2.1.Економія ресурсів 2.2.Ревізія витрат, консолідація, пожвавлення 2.З.Зменшення питомих витрат, відновлення рівня доходу 2.4.Стабілізація и економічної ситуації3.Стратегія зростання (наступальна)3.1.Обсяг продажу продукції 3.2.Величина отримуваного доходу3.1.Інтенсифікація ринку 3.2Диверсифікація власного виробництва З.З.МІжфірмове ділове співробітництво Таблиця 3 . Можливі альтернативи стратегічної політики фірми

Вибір конкретного виду стратегії по великому рахунку здійснюється на основі аналізу розміру фірми: малі та середні підприємства обирають стратегії оборонного характеру ( стратегію виживання - малі фірми, стратегію стабілізаціі - середні ); великі фірми можуть дозволити собі наступальну стратегію ( хоча, звісно, бувають і виключення ).

Такий розподіл базується на тому, що фірми невеликих розмірів мають обмежені матеріало-технічні, фінансові та інші види ресурсів і не мають змоги проводити фундаментальні дослідження та науково-технічні розробки паралельно з виробництвом. Внаслідок цього, підприємство може обирати напрямок копіювання - дослідження товарів, що користуються попитом та мають власну нішу, високу ціну, і організація виробництва аналогічних товарів, але дешевших та нижчої якості. Інші подібні варіанти передбачають стратегію обмеженого росту, участь у виробництві великої фірми та франчайзинг ( метод здійснення підприємницької діяльності, за якого достатньо потужна фірма делегує іншому підприємству право використовувати своє імя та товарний знак в обмін на зобовязання виготовляти або продавати її продукцію. За праву діяти під торгівельною маркою та від імені фірми-фрайчайзодавця інше підприємство - фрайчайзоотримувач має виплачувати певний обумовлений відсоток свого доходу ). Захисна стратегія передбачає здійснення наступних заходів: 1) у сфері маркетингу - перегляд товарної політики, системи товаропросування, її більшу адаптацію до зовнішнього середовища і кон'юнктури ринку; проведення