Гроши

перебудови та стабілізації грошового обігу тієї чи іншої країни, будь-яка реформа завжди специфічна за змістом. Це, однак, не виключає можливостей класифікації грошових реформ через виділення певної групи спільних ознак і їх функціональному втіленні. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: грошові реформи у вузькому й широкому розумінні цього поняття. У першому випадку йдеться про проведення заходів із заміни дійсної грошової одиниці та відповідної стабілізації грошей без якісної перебудови системи грошового обігу; у другому про запровадження принципово нової за структурою і змістом системи функціонування та обігу грошей. Грошові реформи у вузькому розумінні цього поняття мають кілька різновидів. Це: · Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо. · Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Це дещо складніша форма грошової реформи, головною метою якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін. · Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни) За часовим лагом здійснення обмінних операцій теорія і практика розмежовують одномоментні грошові (строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів) і грошові реформи паралельного типу. Перші називають іще “шоковими” реформами. Названий тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Названі вище реформи конфіскаційного типу передбачали здійснення обмінних операцій протягом всього декількох днів. Це були одномоментні реформи, або реформи “шокового” типу. Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу. Грошові реформи в широкому розумінні цього поняття від розглянутих вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин. Грошова реформа повинна обовязково доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими середних мають бути: · Дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань · Удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні · Скорочення поширеної практики викоритання різного роду квазіплатіжних фінансових інструментів · Недопущення безконтрольності з боку держави за відпливои капіталу та грошової маси в тіньову економіку і за кордон · Запровадження чіткого контролю за джерелами формування, умовами розміщення та напрямками використання валютних резервів держави Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів. Грошова реформа повинна повязуватись з іншими аспектами економічної реформи, перш за все з приватизацією, розвитком виробництва, платіжним балансом, дефіцитом державного бюджету. Інакше кажучи, для грошової реформи потрібна сприятлива економічна ситуація. Це зменшення інфляції та дефіциту державного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платіжного балансу. Одночасно мають утвердитись дворівнева банківська система, створені резервні фонди, розвинутий ринок цінних паперів, діяльність фондової біржі. 7 листопада 1992р. Президент України підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготвкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи. Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України. Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави. 25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні». Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях. Протягом 15 днів від 2 до 16 вересня 1996 року в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня. З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті. Сьогодні можна впевнено заявити, що грошова реформа: · Забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності національної грошової одиниці · Сприяла неухильному зниженню інфляції · Дала змогу усунути значні коливання обмінного курсу · Стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу ( у тому числі й повернення