Облік валютних операцій

або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; · платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті. Валютні операції- це: · операції, пов”язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій , що здійснюються резидентами у валюті України; · операції, пов”язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов”язань, предметом яких є валютні цінності; · операції, пов”язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Валютне регулювання та валютний контроль в Україні здійснюють державні органи: · Національний банк України; · Державна податкова адміністрація України; · Міністерство зв”язку України; · Державний митний комітет України; · Державний та місцеві валютні фонди; · Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України. Національний банк України відіграє важливу роль в управлінні валютними операціями, насамперед регулюванням курсу національної валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки, видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються Національним банком України. Державна податкова адміністрація України контролює діяльність підприємств-учасників зовнішньоекономічної діяльності, та інших підприємств, які проводять операції з валютними цінностями: проводить контроль за станом розрахунків по експортно-імпортних операціях, бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності підприємства, операціях з давальницькою діяльністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролює наявність на підприємстві квот та ліцензій по товарах, експорт чи імпорт яких підлягає ліцензуванню чи квотуванню, перевіряє ведення касових операцій з готівковою валютою. Міністерство зв”язку України контролює стан розрахунків між резидентами та неризидентами. Державний митний комітет України контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни, веде митну статистику , розробляє митні правила і процедури, стягує митні збори, мито та податки. Державний та місцеві валютні фонди регулюють платіжний баланс країни, координують діяльність інших органів, що беруть участь в управлінні валютними операціями. Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України розробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами, складає проекти експортно-імпортних планів, регулює та контролює виконання планів з зовнішньої торгівлі, займається питанням митної політики, вивчає питання транспортування зовнішньоторгових вантажів, спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що стосуються зовнішньї торгівлі, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою та підбором кадрів. Розглянемо такі поняття, як ліцензія та квота у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензія-це дозвіл , який дає право імпортеру ввезти певну кількість товару в країну. Ліцензії звичайно видаються урядовими органами найбільшим імпортерам товарів. Ліцензії, як правило, використовуються у формі генеральних чи індивідуальних ліцензій. Індивідуальна ліцензія-це переважно разовий дозвіл на ввіз певного товару, дійсний протягом обмеженого терміну. Генеральна ліцензія становить собою список товарів, які дозволяється ввозити вільно протягом зазначеного у ній часу. Квота-це граничний обсяг імпорту в Україну певного товару, для певного розслідування. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.01.98 № 7 визначає перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню. У валютних операціях, які відбуваються на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб”єктів. Кожна з них прагне задовольнити свій власний інтерес. Це традиційна тріада- продавці валюти, її покупці та посередники. Суб”єктами валютного ринку є: · фірми, організації та приватні особи, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності; · комерційні банківські установи які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв”язків; · брокерські фірми, контори та окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну винагороду. На валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;. · державні установи, головне місце серед яких займають валютні банки та державні казначейства окремих країн; Зовнішньоекономічне управління на національному і світогосподарському рівні охоплює такі галузі і процеси економічного життя: · імпорт і експорт; · валютні ринки, об”єкти і механізми валютного регулювання; · іноземні інвестиції; · вільні еконeeмічні зони; · міжнародні фінансові організації; · міжнародні товарні ринки ( товарні біржі, аукціони, торги, ярмарки, виставки). Для успішного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідні: · розробка ринковоі стратегії фірми; · проведення маркетингових досліджень на зовнішньому ринку; · укладання та виконання міжнародних контрактів; · ціноутворення на зовнішньому ринку; · способи, засоби та форми платежів у міжнародних розрахунках; · врахування зовнішньоекономічних операцій (експорт, імпорт, бартер); · забезпечення транспортування вантажів у зовнішній торгівлі; · страховий захист вітчизняних та зарубіжних учасників різних форм міжнародного співробітництва. Зовнішньоекономічні зв”язки підприємств - це сукупність господарських операцій, які з погляду бухгалтерського обліку можна поділити на: · операції з руху товарів та надання прослуг; · операції з руху капіталів. Врахування господарських операцій з руху товарів та надання послуг- це облік традиційних у зовнішньоекономічному відношенні операцій експорту, імпорту, реекспорту , бартеру, продажу та придбання ліцензій, технічної документації. Сюди також належать операції, які нині в Україні трапляються поки що рідко. Зовнішньоекономічні зв”язки-це міжнародні господарські і торгівельні політичні відносини, які передбачають обмін товарами, спеціалізацією, кооперування виробництвом, науково-технічне співробітництво, економічні та технічні сприяння, створення спільних підприємст та інші форми економічнонго співробітництва. Через зовнішньоекономічні зв”язки здійснюється міжнародний розподіл праці, метою якого є економія суспільної праці у процесі виробництва, обміну його результатами між різними країнами. Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країни, якщо вона витрачає на виробництво експортованих товарів менше суспільної праці, ніж має витратити на виробництво товарів замість імпортованих на кошти від експорту. З метою прискорення соціального і економічного розвитку країни необхідно збільшити масштаби випуску конкурентноспроможної продукції.