Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах

когосподарських підприємств необхідними трудовими ресурсами , їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обєму виробництва продукції, а від підвищення ефективності їх використання залежить обєм і своєчасність виконання сільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки і як результат обєм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і інші економічні показники. У звязку з тим, що сільському господарстві, з причини сезонності характеру виробництва, потреба в трудових ресурсах в різні періоди різко коливається. При більш глибокому аналізі потрібно зясувати забезпеченість господарства трудовими ресурсами в періоди найбільш напружених робіт. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції великою мірою залежить від кількості працюючих і продуктивності їхньої праці. Аналізуючи виконання плану по праці, насамперед визначають кількість працюючих за категоріями (трудових ресурсів), їх структура та використання. Відповідно до положення “Про соціалістичне державне виробниче підприємство” чисельність працюючих і штати інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначає саме підприємство за типовими штатами, штатними нормативами, фондом зарплати і лімітом граничних асигнувань на утримання апарату управління, які визначають вищестоящі організації. Чисельність робітників з категоріями працюючих у рослинництві, тваринництві, на підсобних та обслуговуючих виробництвах визначають залежно від виробничої програми (на основі технологічних карт), обслугу робіт і норм виробітку. Для аналізу використання трудових ресурсів фактичну наявність працівників порівнюють з плановою, типовими штатами та діючими нормами. Слід мати на увазі, що загальне зменшення кількості працюючих ще не свідчить про економію праці . Для цього визначають відносне відхилення, розраховуючи планову потребу в робітниках на фактичний обсяг валової продукції. Порівнюючи фактичну чисельність працюючих із запланованою, можна проаналізувати забезпеченість господарства робітниками та інженерно-технічним персоналом, а також зміни середньорічної кожної категорії працюючих порівняно з минулим роком. За даними облікового складу працюючих слід також установити, наскільки постійним є склад виробничих бригад, механізованих ланок, оскільки переведення з однієї ланки або бригади в іншу протягом року знижує зацікавленість робітників у кінцевих результатах своєї праці та їх відповідальність. У виробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки в потребі робочої сили по галузях і за спеціальностями, що дає змогу аналізувати забезпеченість їх трудовими ресурсами. За цими даними можна визначити в яку галузь треба додатково залучити робітників , за рахунок власних ресурсів (переведення з іншої галузі), чи потрібно залучити працівників зі сторони. Напруга в забезпеченні підприємства трудовими ресурсами може бути частково знята за рахунок більш повного використання існуючої робочої сили, росту продуктивності праці робітників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, введення нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технологій і організації виробництва. В процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреб в трудових ресурсах в результаті проведення вище зазначених заходів. Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує свої виробничі можливості, утворюють нові робочі місця, необхідно зясувати потребу в трудових ресурсах по категоріям і професіям і джерелам їх присвоєння. Аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами слід проводити в тісному звязку з вивченням виконання плану соціального розвитку підприємства слідуючим групам показників: - підвищення кваліфікації робітників - покращення умов праці і захисту здоровя робітників - покращення соціально-культурних і житлово-побутових умов - соціальна захищеність членів трудового колективу Виконання та перевиконання плану по підвищенню кваліфікації робітників сприяє зростанню продуктивності праці і позитивно характеризує роботу підприємства. Для оцінки заходів з покращення умов праці та збереженню здоровя працівників використовують слідуючи показники: - забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями - рівень санітарно-гігієнічних умов праці - рівень частоти травмувань (на 100 чоловік) - відсоток працівників які мають професійні травми (захворювання) - кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 чоловік - відсоток робітників, покращивших своє самопочуття в санаторіях, профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам та інші. Аналізується також виконання заходів по охороні праці та техніці безпеки. Велику увагу приділяють питанням соціальної захищеності членів трудового колективу, рішення яких, з розвитком ринкових відносин, все в більшій мірі лягає на підприємство. В процесі аналізу вимагають колективного договору по всім його направленням, а також в розрахунку на одного робітника. Для більш повної оцінки проводять міжгосподарський порівняльний аналіз. В кінці аналізу розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня соціальної захищеності робітників підприємства, покращення умов їх праці, соціально-культурних і житлово-побутових умов, які враховуються розробці плану соціального розвитку на наступний рік. При аналізі забезпечення трудовими ресурсами і рівнем їх використання враховують фондоозброєність і енергоозброєність праці. Чим вищий рівень озброєності робочої сили основними засобами виробництва і енергетичними потужностями, тим більші потенціальні можливості підвищення продуктивності праці, тим менша кількість праці, необхідна для виробництва одного і того самого обсягу продукції. Загальний показник фондоозброєності праці визначається вартістю основних виробничих фондів на одного працівника. Енергоозброєність відображається сумарною потужністю енергоресурсів у кінських силах на одного середньорічного працівника. Рівень використання трудових ресурсів відображається в показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці вважають вирішальною умовою збільшення виробництва продукції. Продуктивність праці вимірюється співвідношенням між кількістю виробленої продукції та затратами живої праці. Підвищення продуктивності праці можливе за умови випереджаючого зменшення продуктивності можливе за умови випереджаючого зменшення потрібної на виробництво кількості живої праці, порівняно з кількістю уречевленої праці: таким чином досягається економія всієї суми праці, яка відображається в собівартості продукції. Зменшення продукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок зростання продуктивності праці вважається головним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва. Це положення дуже актуальне зараз в нових умовах господарювання. Від продуктивності праці залежить також рівень її оплати і, отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні результативності виробництва. Таким чином, аналіз продуктивності