Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності

до тих чи інших коштів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку. Нова звітність містить дані про чистий прибуток. Величина чистого прибутку може бути знайдена у рядку з кодом 220 Звіту про фінансові результати. До другої групи включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються найбільш загальні 4 показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (до всієї реалізації) підприємства або тільки до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість. При цьому використовуються показники прибутку від всієї реалізації, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток (Звіт про фінансові результати, рядок 220), балансовий прибуток. До третьої групи віднесені показники оцінки ділової активності підприємства. Віддача усіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів і нематеріальних активів. Оборотність оборотних фондів (кількість оборотів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних засобів. Оборотність запасів та затрат визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості запасів та затрат. Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості. Оборотність найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень. Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середньої за період величини джерел власних коштів. До четвертої групи віднесені показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних засобів до суми строкових зобовязань. Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, короткострокових вкладень та дебіторської заборгованості до суми строкових зобовязань. Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (Баланс, рядок 080) до джерел власних коштів. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних коштів до підсумку балансу (Баланс, рядок 280). Забезпеченість запасів і затрат власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів і затрат. Під час характеристики ринкової стійкості акціонерних компаній корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін. Слід відмітити, що серед вихідних показників оцінки є підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і таке інше за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислюються на початок та на кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені до таблиці 5 є відносними, вони розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу. Після набору певної статистики для фінансового аналізу (бухгалтерських звітностей за декілька років) доцільно організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, які розраховувались би за даними балансу на кінець кожного звітного періоду по усередненим даним за кожний період. В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх показниках, що порівнюються. Таким чином, базою відліку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не субєктивні припущення експертів, а найбільш високі результати із усієї сукупності порівнювальних обєктів, що склались у реальній ринковій конкуренції. Такій підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб по всіх показниках діяльності виглядати краще за свого конкурента. Якщо субєктів ринкових відносин цікавлять лише певні обєкти господарської діяльності (наприклад, потенціального інвестора можуть цікавити показники роботи тільки цукрових заводів та кондитерських фабрик, або цементних заводів і т. і.), то еталонне підприємство формується з сукупності однотипових обєктів. Проте в більшості випадків еталонне підприємство може формуватись з показників роботи обєктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосування методу оцінки, оскільки фінансові показники є такими, що зіставляються і для різнорідних обєктів господарювання. У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може бути представлений у вигляді послідовності наступних дій: 1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (aij), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3,…, n), а по стовпцях номери підприємств (j = 1, 2, 3,…, m). 2. По кожному показнику знаходять максимальне значення та заноситься у стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1). 3. Вихідні показники матриці aij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

де xij стандартизовані показники стану j-го підприємства.

4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

де Rj рейтингова оцінка для j-го підприємства; x1j, x2j, …, xnj стандартизовані показники j-го підприємства, що аналізується.

5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для використання даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнювальних показників та підприємств не передбачено. Викладений алгоритм отримання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може використовуватись для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду), або в динаміці. В другому випадку вихідні показники, які увійшли до таблиці 5 розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду ділять на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення відповідного показника попереднього періоду (або іншої бази порівняння). Таким чином, отримуємо не тільки оцінку поточного стану підприємства на певну дату, але і оцінку його зусиль і здібностей по зміні такого стану в динаміці,