Кредитна дiяльнiсть Банкiв

інших розрахункових документах, довідку податкової 20 адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками. У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення кредиту та надійність фінансового стану позичальника. Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і хорошу репутацію", перелік документів може бути скорочений. Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного пакета документів [4]. 2.1.2 Оцінка кредитоспроможності позичальника До укладення кредитного договору, на третьому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника. Схему оцінки кредитоспроможності показано на рисунку 2.2.

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості і доцільності надання йому кредиту і визначає імовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому. Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачати здатність і готовність клієнта повернути узяті їм у борг засоби у відповідності в умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником. Завдання аналізу: - виявити фінансовий стан клієнта; - попередити втрати кредитних ресурсів унаслідок не ефективної господарської діяльності позичальника; - стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності; - підвищити ефективність кредитування; - оцінити рівень ризику кредитування для банку [І]. Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках: а) загальне уявлення про клієнта; б) аналіз фінансового стану клієнта; в) аналіз ефективності угоди, що кредитується. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються банком на основі специфіки його кредитної діяльності. Для такої оцінки банком використовуються [6]: - об'єктивні показники діяльності клієнта: 1) об'єм реалізованої продукції; 2) прибуток; 3) грошові потоки; 4)збитки; 5) склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості; 6) рентабельність діяльності підприємства; 7) рентабельність продукції; 8) коефіцієнт ліквідності балансу; 9) собівартість продукції; - чинники суб'єктивного характеру: 1) ефективність керування підприємством; 2) макроекономічна ситуація; 3) стан розвитку галузі позичальника; 4) ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці і галузі; 5) наявність державних замовлень і державної підтримки; 6) історія погашення кредиту в минулому; 7) форма власності. Комерційними банками різних країн на сьогодні використано багато систем оцінки кредитоспроможності позичальника. Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються, як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності. Так у практиці банків США застосовується "правило п'яти Сі". Останнім часом знайшли своє втілення в практиці європейських, американських, російських та деяких українських банків методики аналізу кредитоспроможності клієнта - системи САМРАRІ та РАRТS, які грунтуються на послідовному розгляді зафіксованих у кредитній заявці та фінансових документах найсуттєвіших факторів, що характеризують клієнта, із метою виявлення потенційного ризику надання кредитної позики [2]. Більш детально ці методики розглянуто у пункті 4.2. Ці методи оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових якостей клієнта. Та все ж класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Однак бухгалтерська звітність - не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності. Більшість фінансових показників дає лише загальне уявлення про стан клієнта. Тому додатково розглядають репутацію позичальника, його кредитну історію та інше. Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватись двома методами: - метод коефіцієнтів грунтується на доборі оптимальних для конкретного позичальника коефіцієнтів та їх нормативних значень і аналізі їх у динаміці й порівнянні з середнім значенням у галузі або із значеннями на аналогічних підприємствах; - метод рейтингової оцінки грунтується на присвоєнні певної оцінки (бала) за значення того чи іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на вибір банку) відповідно до встановленої банком шкали. Потім виводять загальну оцінку (бал), яка й визначає ступінь кредитоспроможності конкретного позичальника [З]. Кожен банк удається до своїх методів оцінки кредитоспроможності позичальників, однак усі ці методи підпорядковані певній системі фінансових показників, які характеризують клієнта: обов'язковість у розрахунках за раніше одержані кредити, поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Питання оптимального набору показників, які найоб'єктивніше відбивали б фінансовий стан підприємства, кожен банк вирішує самостійно. 2.1.3 Визначення умов кредитування Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку. Кредитним комітетом, і т. ін.) більшістю голосів і оформляється протоколом. Фахівці кредитного підрозділу ще до укладення кредитної угоди між банком-кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко: - вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта господарювання; - здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи поручителя; - проаналізувати техніко-економічне обгрунтування заходу що пропонується до кредитування, оцінити його ефективність, окупність; - визначити ступінь ризику кредитної операції; - визначити умови кредитування: розмір кредиту, порядок його надання, строк користування та строки погашення, розмір відсоткової ставки, строки л сплати відсотків, економічні санкції в разі невиконання умов договору; -здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців зі сторони. Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності: - перевіряють достовірність документів, наданих позичальником для одержання кредиту; - вивчають історію взаємовідносин позичальника з фінансовими установами; - перевіряють надійність партнерів -позичальника, які причетні до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань; - перевіряють наявність майна, яке пропонується у заставу, визначають можливість та доцільність прийняття банком такої застави; -здійснюють контроль за зберіганням