Етапи процесу кредитування

“Відродження”, “Градобанк”, а також значну частку неповернених кредитів. Станом на 01.01.97 безнадійні кредити, видані комерційним банкам, складали близько 2%. Прострочені кредити за 1996 рік зросли на 31.9%, а їх частка в загальній заборгованості досягла 13.4%. Питома вага пролонгованих кредитів на початок 1997 року складала 15.3%, що свідчить про нестабільність комерційних банків. Особливо слід сказати про надання кредитів нерезидентам - у 1995-1997 роках кредити, видані в іноземній валюті фактично на 99% були прострочені або пролонговані, що наводить на думку про безпідставність надання їх. Грунтуючись на проведеному аналізі потрібно заначати, що досить важливою проблемою є визначення кредитоспроможності клієнта та розробка стратегії своєї діяльності. Згідно з Положенням Національного банку України “Про кредитування” №246 від 29.09.95 (з наступними доповненнями) головним принципом кредитування банків є забезпеченість кредиту, що “означає наявність у банка права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника”. Відповідно до даного Положення основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути: - забезпеченість власними коштами не менш, ніж на 50% видатків позичальника (клієнта); - репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни тощо); - оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяги експорту; - економічна конюнктура (перспективи розвитку підприємства-позичальника, наявність дрежер-коштів для капіталовкладень). Аналізуючи запропоновані критерії, можна сказати, що крім першого, решта мають якісний характер, а завдання визначення певних кількісних параметрів та їх оцінки повністю покладені на менеджерів комерційного банку. Згідно з вказаними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника у вітчизняній практиці всі кредит поділяються на пять груп: стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні та безнадійні. Головною метою оцінки кредитоспроможності клієнта є визначення ризику, який банк може взяти на себе, обсягів капіталу, що перебувають під ризиком, та розробка заходів щодо запобігання або усунення ризику. Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника та врахування можливих ризиків за кредитними операціями дають змогу комерційному банку більш ефективно здійснювати управління кредитними ресурсами та одержувати стабільні прибутки. Важливою проблемою забезпечення повернення наданих позичок є визначення форм та джерел забезпечення повернення позики, під якими розуміють конкретне фінансове джерело погашення боргу, юридичне оформлення права позичальника на його використання, організацію контролю банку за достатністю та сприйнятливістю цього джерела, що гарантувало б позичальнику збереження та мобільність його позичкових ресурсів. Із загального обсягу кредитної заборгованості комерційним банкам України станом на 01.01.1997 р. 44,2% кредитів видано під заставу майна, 12,4% під страхування, гарантію та поручительство, 2,7% під гарантію уряду, а 5,2% під гарантію інших банків. Таким чином, переважною формою забезпечення повернення кредиту є його видача під заставу високоліквідних матеріальних обєктів, цінностей та іншого майна. Останнім часом поширення набуває тенденція видачі позики під заставу цінних паперів, яку можна охарактеризувати позитивно, особливо коли мова йде про облігації внутрішньої державної позики, що мають 100-відсоткову ліквідність. Про розвиток короткострокового і довгострокового кредитування свідчать наступні дані:

Таблиця 2. Обсяги і структура кредитів, наданих комерційними банками субєктам господарювання в 1991-1997 році. В тому числіРокиВсьогоу валютіза терміномнаціональній іноземнійкороткостроковідовгострокові Залишки заборгованості на кінець періоду млн грв.19910.970.97 0.850.1219922724326119934063852139611199415581199359138117619954113302910843678435199654524102135048856071997 (січень)5093375213424472621Питома вага у загальному обсязі, %1991100100 87.212.8199210090.69.495.44.6199310094.85.297.42.6199410077.023.088.711.3199510073.626.489.410.6199610075.224.888.911.11997 (січень)10073.226.387.812.2

Таблиця 3. Структура кредитів за сферами і секторами народного господарства в 1995-1997 роках,% Показники1995р. млн. грв1996р. млн грв.1997р. (січень) млн грв.Кредитування за сферами народного господарства: матеріальне виробництво62.261.156.3невиробнича сфера14.110.712.5здійснення розрахунків23.328.231.2Кредитування секторів народного господарства: державний636460домашні господарства333135Кредити в іноземній валюті за секторами: державний455недержавний495352інші сектори (домашні господарства, фінансові небанківські організації, некомерційні організації)101Кредити, надані комерційними банками України нерезидентам,354336в т.ч прострочені та пролонговані354236

Таблиця 4.

Аналізуючи дані таблиці 4 можна зробити висновок, що з плином часу питома вага кредитів, виданих в національній валюті зменшується, а в іноземній зростає. Це можна пояснити нестабільністю національної валюти і недовірою до неї з боку українських банкірів. Таблиця 5.

Згідно даних таблиці 5 можна зробити висновок, що в останній час зросла питома вага довгострокових кредитів, наданих українськими банками. Це можна пояснити тим, що банківські установи почали надавати кредити в галузі народного господарства, які потребують довгострокових вкладень, а також частково тим, що велика частина кредитів пролонгована, що робить вигляд того, що банки надають довгострокові кредити. Підводячи підсумки викладеного, слід зазначити актуальність питання оцінки кредитоспроможності клієнтів банку не тільки для них самих, але і для позичальника, оскільки правильне законодавче і нормативне врегулювання таких відносин сприяє своєчасному поверненню коштів, прискоренню обігу їх, стимулюючи тим самим подальший розвиток економіки. Використана література:

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. 2. Єпіфанов А., Міщенко В. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспромож-ності клієнтів банку// Банківська справа №5, 1997 рік, ст.39-45. 3. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційного банку. Київ: Знання, 1996. 4. Колесников В.И., Проливецкая Л.П., Александрова Н.Т. Банковское дело. Москва: Финансы и статистика,1995. 5. Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции. Москва: Банки и биржи, ”ЮНИТИ”, 1995. 6. Мороз А. Основы банковского дела. Киев: УФБШ - 1994. 7. Мороз А.Н. Коммерческие банки: активне операции. Киев: УФБШ, 1996. 57 стр. 8. Мороз А.Н. Коммерческие банки: финансовая устойчивость коммерческого банка. Киев: УФБШ, 1996. 56 стр. 9. Пантелеєв Віталій, Халява Світлана. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання// Банківська справа №1, 1996 рік, ст.32-40. 10. Раєвський Костянтин. Особливості регулювання