Етапи процесу кредитування

зобов'язань і характеризує спроможність позичальника розрахуватися за своїми боргами оборотні активи Кпб= короткострокові зобов'язання

Цей коефіцієнт може дорівнювати 3,0, але не менше 1,0 і відповідність значення цього показника оптимальній величині є гарантією низького кредитного ризику. в) коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна балансовий прибуток Квфр= актив балансу

г) коефіцієнт ефективності використання власних коштів дає узагальнену оцінку ефективності вкладених коштів балансовий прибуток Кввк= джерела власних коштів

При аналізі та визначенні оцінки діяльності позичальника можуть бути використані інші показники.

Для отримання комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника потрібно визначені показники порівняти з оптимальними і на підставі їх аналізу вирішувати питання про можливість надання кредиту. Реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки діяльності позичальника дозволять уникнути банку невиправданого ризику при здійсненні кредитних взаємовідносин. Кредит надається банком, як правило, позичальникам з найбільш високою кредитоспроможністю, які забезпечують своєчасне його погашення за рахунок отриманих доходів. У разі укладання договору та надання кредиту позичальнику із недостатньою кредитоспроможністю доцільно застосовувати такі заходи щодо зменшення кредитного ризику: - зменшення розміру кредиту, що надається одному позичальнику; - страхування кредитів; - одержання достатнього забезпечення за виданими кредитами шляхом укладання договору застави на майно, цінні папери позичальника; - надання позичальником поручительств, гарантій інших організацій; - скорочення строків користування кредитом. В практиці роботи комерційних банків України використовуються наступні показники, за допомогою яких можна оцінити ефективність роботи потенційного позичальника: 1. Рентабельність підприємства. 2. Рентабельність реалізованої продукції. 3. Рентабельність акціонерного капіталу. 4. Рентабельність активів. 5. Рентабельність затрат. Ефективність використання клієнтом оборотного капіталу можна оцінити за допомогою таких показників: 1. Тривалість обороту капіталу в днях. 2. Кількість оборотів капіталу за певний період (швидкість обороту капіталу) 3. Коефіцієнт закріплення оборотного капіталу в вартості реалізованої продукції. Звітність потенційного позичальника є лише одним з джерел одержання про нього інформації. До інших каналів відносяться архів банку, обмін інформацією з іншими банками і фінансовими установами, вивчення фінансової преси. Розглядаючи можливість використання тих чи інших показників для оцінки кредитоспроможності позичальників, не слід забувати і про проведення обємного якісного аналізу. Так, наприклад менеджери кредитних відділів американських банків про підготовці кредитних меморандумів складають обємний звіт не тільки про основні характеристики діяльності позичальника (загальні відомості, дані про керівництво та його зміни, рейтингова оцінка акцій, облігацій та векселів, фінансові результати та інші кредитори), а й про галузь, у якій він працює, характер ринку його продукції тощо. Причому такий меморандум складається за стандартною схемою з конкретними висновками і пропозиціями менеджера. Загальна схема такого аналізу в згрупованому вигляді наведена в Таблиці 1. , а її використання дає змогу мати чітке уявлення про характер і діяльність позичальника. Таблиця 1. Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” - принципи кредитування. I. Характер.II. Здатність.III. Грошові кошти1. Кредитна історія клієнта банку 2. Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом 3. Мета позички 4. Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів 5. Кредитний рейтинг клієнта 6. Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису1. Дієздатність клієнта і гарантія 2. Наявність статутних документів 3. Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо1. Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів 2. Забезпеченість власними коштами 3. Наявність ліквідних резервів 4. Кредиторська та дебіторська заборгованість 5. Структура капіталу та рівень ліверіджу 6. Контроль за витратами 7. Динаміка цін на акції (показник Р/Е) 8. Наявність аудиторського висновку 9. Якість управління 10. Останні зміни в бухгалтерському облікуIV. ЗабезпеченняV. УмовиVI. Контроль1. Право власності на активи 2. Строк служби активів 3. Залишкова вартість 4. Борги, обмеження 5. Зобовязання за лізингом та закладні 6. Наявність страхування 7. Гарантії 8. Банк клієнта 9. Судові санкції 10. Податкові санкції 11. Потреба в фінансових ресурсах1. Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку 2. Конкурентоздатність клієнта 3. Чутливість до конюнктур-них та технологічних змін 4. Умови на ринку робочої сили 5. Вплив інфляції на грошові потоки клієнта 6. Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта1. Банківське законодавство 2. Правила кредитування 3. Наявність документації у клієнта 4. Кредитна заявка та кредитний договір 5. Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності Однім з принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства), стягнення пені і т.д. Майно і інші форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам: 1. Висока ліквідність. 2. Спроможність до тривалого строку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички). 3. Стабільність цін на заставлене майно. 4. Низькі витрати по зберіганню і реалізації застави. В залежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам, варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюється в процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. В випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат по реалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника. Найбільш розповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів: 1.Гарантія (поручительство) - зобов'язання продавця третьої особи погасити борг позичальника в випадку його неплатоспроможності. Оформляється в вигляді самостійних зобов'язань продавця гаранта за допомогою передатного надпису на вимозі боргу (індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки. 2.Переуступка контрактів - форма, що практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, які здійснюють регулярні поставки товару (надання послуг) контрактів. Позичальник