Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне

Банком для використання (див додаток 1.1 та додаток 1.2). Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку. Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України. У випадку позитивного заключення про кредитоспроможність потенційного позичальника банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуруванням суди. В процесі структурування визначає основні характеристики суди : · ціль кредиту; · суму; · порядок погашення; · строк; · забезпечення; · ціну кредиту; · інші умови. Ціль кредиту. Перше питання, що цікавить банк : «Для чого береться кредит?». Ціль кредиту залежить від категорії позичальника. Якщо це фізична особа, то за звичай, воно бере споживчу суду на купівлю нерухомості ( будинок, квартира ), товарів тривалого використання ( автомобіля, холодильника і т. ін. ) або ж персональний кредит для погашення боргів, сплату внесків за навчання , оплати поїздок за кордон і т. ін. Ціль кредиту служить важливим індикатором ступеня ризику, пов`язаного з видачею споживчої суди. Банк, наприклад, уникає видачі суд для спекулятивних операцій, так як погашення залежить від результату сумнівних, а інколи й заборонених законом угод і, відповідно несе високий ризик. Видаючи кредит акціонерній компанії, банк повинен впевнитися, що кредит береться для виконання цілей, передбачених уставом фірми. Ціль визначає і форму кредиту. Так, якщо позичальник з допомогою суди хоче подолати короткотерміновий розрив між надходженням коштів та платежам, то найбільш підійде така форма кредиту, як овердрафт. Фінансування капітальних затрат потребує інших форм кредитування, наприклад термінової суди. Сума кредиту. Банк повинен провірити обгрунтованість заявки по відношенню до суми кредиту. Важливо з самого початку правильно визначити суму кредиту, що потрібно, або в іншому випадку банк обов`язково зіткнеться з проханням про збільшення кредиту при настанні кризисної ситуації. Небезпека полягає в тому, що банку доведеться вибирати між двома однаково невтішливими альтернативами: надати додатковий кредит або ж втратити ті кошти, що вже були видані в кредит. Тому банк, отримавши розрахунки клієнта, повинен сам дати оцінку необхідній сумі кредиту і внести необхідні корективи. Так, наприклад, якщо клієнт просить видати «проміжкову суду» для купівлі нового будинку і має наміри погасити її за рахунок виручки від продажу старого будинку, він може не врахувати всіх витрат, пов`язаних з цією операцією ( консультування, оформлення паперів, переїзд, посередницькі послуги і т. ін. ). Банк повинен поправити розрахунки клієнта, щоб огородити себе від майбутніх несподіванок. Практика показує, що в основу заявки на кредит позичальник кладе найбільш оптимістичний варіант розрахунків і занижує суму кредиту, думаючи, що її легше буде отримати у банка. Так якщо клієнт банку просить кредит на купівлю нового автомобіля, він не обгрунтовано завищує ціну старого автомобіля, виручку від продажу якого він збирається внести в якості першого внеску автомобільному дилеру. Це може призвести до нездатності погасити суду. Інколи позичальник, навпаки, просить у банка завищену суму, розраховуючи, що якщо його прохання не буде задоволене, він в подальшому знизить суму заявки. Банк зобовязаний пересвідчитися, що в фінансуванні угоди, на яку піде кредит, приймають кошти самого клієнта. Бажано, щоб банк і клієнт приймали участь у фінансуванні угоди рівними долями, хоч, як правило, банк видає кредит на більшу суму. Так, при споживчому кредиті банк фінансує від 2/3 до 3/4 вартості речі, що купується. При кредитуванні ділових підприємств доля участі банку суттєво коливається в залежності від виду та терміну кредиту, отриманого банком забезпечення і т. ін. Однак і тут участь коштів позичальника в фінансуванні угоди є обов`язковою умовою. Погашення кредиту. Воно може проводитися одноразовим внеском по закінченню терміну або рівномірними внесками на протязі всього періоду дії кредиту. В останньому випадку розробляється графік платежів по погашенню в відповідності з термінами обіговості капіталу. При видачі кредиту повинен бути чітко визначене джерело його погашення. Є два головних джерела - за рахунок надходження доходів або від продажу активів. Банк повинен провірити, чи відповідають умови, запропоновані клієнтом, його реальним можливостям. В операціях банку з індивідуальними позичальниками здатність останнього погасити кредит частіше за все залежить від величини та регулярності отримуваного доходу. В якості гарантії своєчасного погашення суди банк може потребувати переводу заробітної плати позичальника на його поточний рахунок в цьому банку. Кредитоспроможність ділового підприємства, в свою чергу, залежить від величини та регулярності отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв`язків фірми. Якщо основний дохід надходить від одного - двох контрагентів чи пов`язаний з деякою однією великою угодою, ризик непогашення кредиту внаслідок ненадходження доходу суттєво зростає. Що стосується реалізації активів ( нерухомості, цінних паперів і т. ін. ) як метода погашення суди, то основна небезпека складається в тому, що виручка від продажу може бути значно меншою, ніж необхідна для погашення боргу. Банк завжди повинен враховувати можливі помилки та брати з клієнтів зобовязання про погашення неповернутої частини боргу за рахунок власних коштів. Строк кредиту. Чим більш великий термін суди, тим вище ризик, тим більше ймовірність того, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе погасити борг у відповідності з договором. Комерційний банк, виходячи з характеру залучених коштів, повинен обмежити свою кредитну діяльність у сфері середньо- та довгострокових операцій, щоб забезпечити необхідну ліквідність балансу та задовольнити вимоги вкладників. Тому кредити терміном до трьох років вважаються найбільш сприятливими для комерційного банка. Разом з тим, з ростом питомої ваги строкових вкладів та розвитком ринку міжбанківських кредитів банки все більш розвивають практику видачі середньо термінових кредитів діловим фірмам ( на термін до 6 - 7 років ) та довгострокового кредитування індивідуальних позичальників на купівлю або ремонт житлових будинків ( на термін 8 - 25 років ). Забезпечення. Важливим елементом кредитної угоди є те, які активи позичальник зможе заставити в якості забезпечення кредиту. При цьому необхідно підкреслити, що кредит повинен видаватися на визначені цілі, для фінансування конкретної господарської операції, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення - це остання лінія оборони для банка і рішення надати споживчий кредит завжди повинно базуватися на перевагах самого проекту, що фінансується, а не на привабливості забезпечення. Якщо сама основа кредитної угоди пов`язана з підвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит під